Псалми 104
1 Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!
For David himself. Bless the Lord, O my soul: O Lord my God, thou art exceedingly great. Thou hast put on praise and beauty:
2 Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.
And art clothed with light as with a garment. Who stretchest out the heaven like a pavilion:
3 Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!
Who coverest the higher rooms thereof with water. Who makest the clouds thy chariot: who walkest upon the wings of the winds.
4 Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.
Who makest thy angels spirits: and thy ministers a burning fire.
5 Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,
Who hast founded the earth upon its own bases: it shall not be moved for ever and ever.
6 безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —
The deep like a garment is its clothing: above the mountains shall the waters stand.
7 від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —
At thy rebuke they shall flee: at the voice of thy thunder they shall fear.
8 виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.
The mountains ascend, and the plains descend into the place which thou hast founded for them.
9 Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.
Thou hast set a bound which they shall not pass over; neither shall they return to cover the earth.
10 Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,
Thou sendest forth springs in the vales: between the midst of the hills the waters shall pass.
11 напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.
All the beasts of the field shall drink: the wild asses shall expect in their thirst.
12 Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.
Over them the birds of the air shall dwell: from the midst of the rocks they shall give forth their voices.
13 Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.
Thou waterest the hills from thy upper rooms: the earth shall be filled with the fruit of thy works:
14 Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,
Bringing forth grass for cattle, and herb for the service of men. That thou mayst bring bread out of the earth:
15 і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.
And that wine may cheer the heart of man. That he may make the face cheerful with oil: and that bread may strengthen man’s heart.
16 Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,
The trees of the field shall be filled, and the cedars of Libanus which he hath planted:
17 що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
There the sparrows shall make their nests. The highest of them is the house of the heron.
18 Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.
The high hills are a refuge for the harts, the rock for the irchins.
19 і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.
He hath made the moon for seasons: the sun knoweth his going down.
20 Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —
Thou hast appointed darkness, and it is night: in it shall all the beasts of the woods go about:
21 рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.
The young lions roaring after their prey, and seeking their meat from God.
22 Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.
The sun ariseth, and they are gathered together: and they shall lie down in their dens.
23 Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.
Man shall go forth to his work, and to his labour until the evening.
24 Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!
How great are thy works, O Lord? thou hast made all things in wisdom: the earth is filled with thy riches.
25 Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!
So is this great sea, which stretcheth wide its arms: there are creeping things without number: Creatures little and great.
26 Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.
There the ships shall go. This sea dragon which thou hast formed to play therein.
27 Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.
All expect of thee that thou give them food in season.
28 Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.
What thou givest to them they shall gather up: when thou openest thy hand, they shall all be filled with good.
29 Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.
But if thou turnest away thy face, they shall be troubled: thou shalt take away their breath, and they shall fail, and shall return to their dust.
30 Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.
Thou shalt send forth thy spirit, and they shall be created: and thou shalt renew the face of the earth.
31 Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!
May the glory of the Lord endure for ever: the Lord shall rejoice in his works.
32 Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!
He looketh upon the earth, and maketh it tremble: he toucheth the mountains, and they smoke.
33 Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!
I will sing to the Lord as long as I live: I will sing praise to my God while I have my being.
34 Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!
Let my speech be acceptable to him: but I will take delight in the Lord.
35 Неха́й згинуть грі́шні з землі, а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!
Let sinners be consumed out of the earth, and the unjust, so that they be no more: O my soul, bless thou the Lord.
