Псалми 104
1 Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!
Min sjæl, lov HERREN! HERRE min Gud, du er saare stor! Du er klædt i Højhed og Herlighed,
2 Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.
hyllet i Lys som en Kappe! Himlen spænder du ud som et Telt;
3 Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!
du hvælver din Højsal i Vandene, gør Skyerne til din Vogn, farer frem paa Vindens Vinger;
4 Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.
Vindene gør du til Sendebud, Ildsluer til dine Tjenere!
5 Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,
Du fæsted Jorden paa dens Grundvolde, aldrig i Evighed rokkes den;
6 безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —
Verdensdybet hylled den til som en Klædning, Vandene stod over Bjerge.
7 від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —
For din Trusel flyede de, skræmtes bort ved din Tordenrøst,
8 виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.
for op ad Bjerge og ned i Dale til det Sted, du havde beredt dem;
9 Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.
du satte en Grænse, de ej kommer over, saa de ikke igen skal tilhylle Jorden.
10 Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,
Kilder lod du rinde i Dale, hen mellem Bjerge flød de;
11 напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.
de læsker al Markens Vildt, Vildæsler slukker deres Tørst;
12 Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.
over dem bygger Himlens Fugle, mellem Grenene lyder deres Kvidder.
13 Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.
Fra din Højsal vander du Bjergene, Jorden mættes fra dine Skyer;
14 Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,
du lader Græs gro frem til Kvæget og Urter til Menneskets Tjeneste, saa du frembringer Brød af Jorden
15 і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.
og Vin, der glæder Menneskets Hjerte, og lader Ansigtet glinse af Olie, og Brødet skal styrke Menneskets Hjerte.
16 Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,
HERRENS Træer bliver mætte, Libanons Cedre, som han har plantet,
17 що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
hvor Fuglene bygger sig Rede; i Cypresser har Storken sin Bolig.
18 Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.
Højfjeldet er for Stenbukken, Klipperne Grævlingens Tilflugt.
19 і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.
Du skabte Maanen for Festernes Skyld, Solen kender sin Nedgangs Tid;
20 Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —
du sender Mørke, Natten kommer, da rører sig alle Skovens Dyr;
21 рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.
de unge Løver brøler efter Rov, de kræver deres Føde af Gud.
22 Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.
De sniger sig bort, naar Sol staar op, og lægger sig i deres Huler;
23 Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.
Mennesket gaar til sit Dagværk, ud til sin Gerning, til Kvæld falder paa.
24 Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!
Hvor mange er dine Gerninger, HERRE, du gjorde dem alle med Visdom; Jorden er fuld af, hvad du har skabt!
25 Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!
Der er Havet, stort og vidt, der vrimler det uden Tal af Dyr, baade smaa og store;
26 Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.
Skibene farer der, Livjatan, som du danned til Leg deri.
27 Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.
De bier alle paa dig, at du skal give dem Føde i Tide;
28 Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.
du giver dem den, og de sanker, du aabner din Haand, og de mættes med godt.
29 Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.
Du skjuler dit Aasyn, og de forfærdes; du tager deres Aand, og de dør og vender tilbage til Støvet;
30 Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.
du sender din Aand, og de skabes, Jordens Aasyn fornyer du.
31 Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!
HERRENS Herlighed vare evindelig, HERREN glæde sig ved sine Værker!
32 Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!
Et Blik fra ham, og Jorden skælver, et Stød fra ham, og Bjergene ryger.
33 Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!
Jeg vil synge for HERREN, saa længe jeg lever, lovsynge min Gud, den Tid jeg er til.
34 Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!
Min Sang være ham til Behag, jeg har min Glæde i HERREN.
35 Неха́й згинуть грі́шні з землі, а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!
Maatte Syndere svinde fra Jorden og gudløse ikke mer være til! Min Sjæl, lov HERREN! Halleluja!
