Псалми 104
1 Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!
Rəbbə alqış et, ey könlüm! Ya Rəbb Allahım, Sən nə qədər böyüksən, Ehtişamı, əzəməti geyinmisən!
2 Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.
Nura libas kimi bürünən, Göyləri çadır tək açan,
3 Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!
Yuxarı otaqlarını suların üstündə quran, Buludları Özünə araba edən, Yel qanadları üstünə minib gəzən,
4 Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.
Küləyi Özünə elçi edən, Yanar odu Özünə xidmətçi edən Sənsən!
5 Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,
Yer üzünün təməlini elə qurdun ki, Əsla sarsılmasın.
6 безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —
Dərin suları libas kimi yer üzünə geydirdin, Sular dağların üstünə qalxdı.
7 від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —
Sənin məzəmmətindən sular çəkildi, Şimşəyinin səsindən qorxub qaçdı.
8 виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.
Dağlardan dərələrə axdı, Sənin təyin etdiyin yerlərə töküldü.
9 Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.
Onların önünə hədd qoydun ki, ondan aşmasınlar, Heç vaxt daşıb dünyanı basmasınlar.
10 Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,
Bulaqları vadilərdən fışqırtdın, Dağların arasından axıtdın.
11 напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.
Bu bulaqlar bütün çöl heyvanlarına su verər, Vəhşi eşşəklər içər, susuzluğu gedər.
12 Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.
Yanlarında quşlar yuva qurar, Budaqlara qonub oxuyar.
13 Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.
Sən dağları göydəki sarayından sulayırsan, Əlinin bəhrəsindən yer doyur.
14 Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,
Heyvanlar üçün ot bitirirsən, İnsana becərmək üçün bitkilər yetirirsən. Qoy insan torpaqdan azuqəsini çıxartsın:
15 і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.
Ürəkləri xoşhal edən şərabı, Üzləri güldürən zeytun yağını, Taqət verən çörəyi.
16 Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,
Doyunca su içər Rəbbin ağacları, Livanda əkdiyi sidr ağacları.
17 що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
Bu ağaclarda quşlar yuva qurar, Leyləklərin yuvası şam ağacındadır.
18 Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.
Uca dağlar dağ keçilərinin oylağıdır, Qayalar qayadovşanlarının sığınacağıdır.
19 і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.
Fəsilləri müəyyən etmək üçün ayı yaratdın, Günəş batacağı zamanı bilir.
20 Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —
Gecə olsun deyə havanı qaraldırsan, Bütün meşə heyvanları vurnuxmaya düşürlər.
21 рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.
Ov üçün gənc aslanlar nərə çəkərlər, Öz yemlərini Allahdan istəyərlər.
22 Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.
Gün doğanda çəkilirlər, Yuvalarında yatırlar.
23 Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.
İnsanlar iş başına gedir, Qaş qaralana qədər işləyirlər.
24 Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!
Ya Rəbb, əməllərin çoxdur! Hər birini müdrikliklə etmisən, Yaratdıqların yer üzünü doldurub.
25 Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!
Böyük, dərin dənizlərin var, Orada da saysız məxluqlar – Həm kiçik, həm də böyük canlılar qaynaşar.
26 Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.
Oradan gəmilər keçir, Yaratdığın Livyatan sularda oynayır.
27 Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.
Bunların hamısı gözləyir ki, Sən Vaxtlı-vaxtında onları yemləyəsən.
28 Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.
Sən yem verərkən onlar yem yığırlar, Açıq əlinin nemətindən doyurlar.
29 Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.
Amma üzünü gizlədərkən vəlvələyə düşürlər, Sən onların nəfəsini kəsərkən ölüb torpağa qarışırlar,
30 Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.
Ruhunu göndərərkən onlar yaranır, Yer üzünə yeni həyat verirsən.
31 Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!
Rəbbin ehtişamı qoy əbədi var olsun! Qoy Rəbb yaratdıqlarına görə şad olsun!
32 Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!
Rəbb yerə baxanda yer lərzəyə gəlir, Dağa toxunanda dağ tüstülənir.
33 Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!
Rəbbə ömrüm boyu ilahi söyləyəcəyəm, Nə qədər varam, Allahımı tərənnüm edəcəyəm.
34 Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!
Düşüncəm Ona xoş görünsün, Mən Rəbbə görə sevinəcəyəm.
35 Неха́й згинуть грі́шні з землі, а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!
Günahkarlar yer üzündən silinsinlər, Pis adamlar yox olsunlar! Rəbbə alqış et, ey könlüm! Rəbbə həmd edin!
