Псалми 103
1 Давидів.
En Psalm Davids. Lofva Herran, min själ, och allt det uti mig är, hans helga Namn.
2 Благослови, душе моя, Господа, і не забувай за всі доброді́йства Його́!
Lofva Herran, min själ, och förgät icke, hvad godt han dig gjort hafver;
3 Всі провини Твої Він прощає, всі неду́ги твої вздоровля́є.
Den dig alla dina synder förlåter, och helar alla dina brister;
4 Від могили життя твоє Він визволя́є, Він милістю та милосердям тебе корону́є.
Den ditt lif förlöser ifrå förderf, och kröner dig med nåd och barmhertighet;
5 Він бажа́ння твоє насича́є добром, — відно́виться, мов той орел, твоя ю́ність!
Den dig uppfyller med tröst, att du dägelig varder, och gör dig ung och frisk såsom en örn.
6 Господь чинить правду та суд для всіх переслі́дуваних.
Herren skaffar rättfärdighet och dom, allom dem som orätt lida.
7 Він дороги Свої об'явив був Мойсе́єві, діла́ Свої — ді́тям Ізра́їлевим.
Han hafver låtit Mose veta sina vägar; Israels barn sin verk.
8 Щедрий і милосердний Господь, довготерпели́вий і многомилости́вий.
Barmhertig och nådelig är Herren, tålig och af stora mildhet.
9 Не за́вжди на нас ворогує, і не навіки захо́вує гнів.
Han träter icke till evig tid, och vredgas icke evinnerliga.
10 Не за нашими про́гріхами Він пово́диться з нами, і відплачує нам не за прови́нами нашими.
Han handlar icke med oss efter våra synder, och vedergäller oss icke efter våra missgerningar.
11 Бо як ви́соко небо стоїть над землею, — велика така Його милість до тих, хто боїться Його́,
Ty så hög som himmelen öfver jordena är, låter han sina nåd väldig vara öfver dem som frukta honom.
12 як далекий від за́ходу схід, так Він віддали́в від нас наші провини!
Så långt som öster är ifrå vester, låter han vår öfverträdelse vara ifrån oss.
13 Як жалує ба́тько дітей, так Господь пожалі́вся над тими, хто боїться Його,
Såsom en fader förbarmar sig öfver barnen, så förbarmar sig Herren öfver dem som frukta honom.
14 бо знає Він ство́рення наше, пам'ятає, що ми — по́рох:
Ty han vet hvad vi för ett verk äre; han tänker derpå, att vi stoft äre.
15 чоловік — як трава дні його, немов цвіт польови́й — так цвіте він,
En menniska är i sitt lefvande såsom gräs; hon blomstras såsom ett blomster på markene.
16 та вітер пере́йде над ним — і немає його, і вже місце його не пізна́є його.
När vädret deröfver går, så är det intet mer der, och dess rum känner det intet mer.
17 А милість Господня від віку й до віку на тих, хто боїться Його, і правда Його — над синами синів,
Men Herrans nåd varar ifrån evighet till evighet, öfver dem som frukta honom; och hans rättfärdighet intill barnabarn,
18 що Його заповіта доде́ржують, і що пам'ята́ють нака́зи Його, щоб виконувати їх!
När dem som hans förbund hålla, och tänka uppå hans bud, att de derefter göra.
19 Господь міцно поставив на Небі престо́ла Свого́, а Ца́рство Його над усім володі́є.
Herren hafver beredt sin stol i himmelen, och hans rike skall råda öfver allt.
20 Благослові́ть Господа, Його Анголи́, ве́летні сильні, що вико́нуєте Його слово, щоб слухати голосу слів Його!
Lofver Herran, I hans Änglar, I starke hjeltar, som hans befallning uträtten, att man hans ords röst höra skall.
21 Благословіть Господа, усі сили небесні Його́, слу́ги Його, що чините волю Його́!
Lofver Herran, alle hans härar; I hans tjenare, som hans vilja gören.
22 Благословіть Господа, всі діла́ Його, на всіх місця́х царюва́ння Його! Благослови, душе моя, Го́спода!
Lofver Herran, all hans verk uti all hans herradömes rum; min själ lofve Herran.
