Псалми 103
1 Давидів.
Av David. Min sjel, lov Herren, og alt som i mig er, love hans hellige navn!
2 Благослови, душе моя, Господа, і не забувай за всі доброді́йства Його́!
Min sjel, lov Herren og glem ikke alle hans velgjerninger!
3 Всі провини Твої Він прощає, всі неду́ги твої вздоровля́є.
Han som forlater all din misgjerning, som læger alle dine sykdommer,
4 Від могили життя твоє Він визволя́є, Він милістю та милосердям тебе корону́є.
han som forløser ditt liv fra graven, som kroner dig med miskunnhet og barmhjertighet,
5 Він бажа́ння твоє насича́є добром, — відно́виться, мов той орел, твоя ю́ність!
han som metter din sjel med det som godt er, så du blir ung igjen likesom ørnen.
6 Господь чинить правду та суд для всіх переслі́дуваних.
Herren gjør rettferd og rett mot alle undertrykte.
7 Він дороги Свої об'явив був Мойсе́єві, діла́ Свої — ді́тям Ізра́їлевим.
Han kunngjorde sine veier for Moses, sine gjerninger for Israels barn.
8 Щедрий і милосердний Господь, довготерпели́вий і многомилости́вий.
Herren er barmhjertig og nådig, langmodig og rik på miskunnhet.
9 Не за́вжди на нас ворогує, і не навіки захо́вує гнів.
Han går ikke alltid i rette og gjemmer ikke på vrede evindelig.
10 Не за нашими про́гріхами Він пово́диться з нами, і відплачує нам не за прови́нами нашими.
Han gjør ikke med oss efter våre synder og gjengjelder oss ikke efter våre misgjerninger.
11 Бо як ви́соко небо стоїть над землею, — велика така Його милість до тих, хто боїться Його́,
For så høi som himmelen er over jorden, er hans miskunnhet mektig over dem som frykter ham.
12 як далекий від за́ходу схід, так Він віддали́в від нас наші провини!
Så langt som øst er fra vest, lar han våre misgjerninger være langt fra oss.
13 Як жалує ба́тько дітей, так Господь пожалі́вся над тими, хто боїться Його,
Som en far forbarmer sig over sine barn, forbarmer Herren sig over dem som frykter ham.
14 бо знає Він ство́рення наше, пам'ятає, що ми — по́рох:
For han vet hvorledes vi er skapt, han kommer i hu at vi er støv.
15 чоловік — як трава дні його, немов цвіт польови́й — так цвіте він,
Et menneskes dager er som gresset; som blomsten på marken, således blomstrer han.
16 та вітер пере́йде над ним — і немає його, і вже місце його не пізна́є його.
Når vinden farer over ham, er han ikke mere, og hans sted kjenner ham ikke mere.
17 А милість Господня від віку й до віку на тих, хто боїться Його, і правда Його — над синами синів,
Men Herrens miskunnhet er fra evighet og inntil evighet over dem som frykter ham, og hans rettferdighet mot barnebarn,
18 що Його заповіта доде́ржують, і що пам'ята́ють нака́зи Його, щоб виконувати їх!
mot dem som holder hans pakt, og dem som kommer hans bud i hu, så de gjør efter dem.
19 Господь міцно поставив на Небі престо́ла Свого́, а Ца́рство Його над усім володі́є.
Herren har reist sin trone i himmelen, og hans rike hersker over alle ting.
20 Благослові́ть Господа, Його Анголи́, ве́летні сильні, що вико́нуєте Його слово, щоб слухати голосу слів Його!
Lov Herren, I hans engler, I veldige i makt, som fullbyrder hans ord, idet I adlyder hans ords røst!
21 Благословіть Господа, усі сили небесні Його́, слу́ги Його, що чините волю Його́!
Lov Herren, alle hans hærskarer, I hans tjenere som gjør hans vilje!
22 Благословіть Господа, всі діла́ Його, на всіх місця́х царюва́ння Його! Благослови, душе моя, Го́спода!
Lov Herren, alle hans gjerninger, på alle steder hvor han hersker! Min sjel, lov Herren!
