< Псалми 102 >
1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
2 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
3 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
4 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
5 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
6 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
7 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
8 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
9 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
10 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
11 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
12 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
13 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
14 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
15 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
16 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
17 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
18 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
19 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
20 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
21 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
22 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
23 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
24 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
25 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
26 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
27 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
28 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
