Псалми 102
1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
Oración del afligido, cuando está agobiado y vierte su queja ante Yahvé. ¡Escucha mi oración, Yahvé! Deja que mi grito llegue a ti.
2 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
No escondas tu rostro de mí en el día de mi angustia. Poner el oído en mí. Contéstame rápidamente en el día cuando llame.
3 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
Porque mis días se consumen como el humo. Mis huesos están quemados como una antorcha.
4 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
Mi corazón se ha marchitado como la hierba, y se ha secado, porque me olvido de comer mi pan.
5 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
Por la voz de mi gemido, mis huesos se pegan a mi piel.
6 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
Soy como un pelícano del desierto. Me he vuelto como un búho de los lugares de desecho.
7 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
Yo vigilo, y me he vuelto como un gorrión que está solo en el tejado.
8 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
Mis enemigos me reprochan todo el día. Los que están enfadados conmigo utilizan mi nombre como una maldición.
9 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
Porque he comido cenizas como pan, y mezclé mi bebida con lágrimas,
10 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
a causa de tu indignación y tu ira; porque me has cogido y me has tirado.
11 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
Mis días son como una larga sombra. Me he marchitado como la hierba.
12 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
Pero tú, Yahvé, permanecerás para siempre; tu fama perdura por todas las generaciones.
13 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
Te levantarás y tendrás piedad de Sión, pues es hora de apiadarse de ella. Sí, ha llegado el momento de la puesta en escena.
14 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
Porque tus siervos se complacen en sus piedras, y apiádate de su polvo.
15 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
Así las naciones temerán el nombre de Yahvé, todos los reyes de la tierra tu gloria.
16 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
Porque Yahvé ha edificado a Sión. Ha aparecido en su gloria.
17 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
Ha respondido a la oración de los indigentes, y no ha despreciado su oración.
18 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
Esto se escribirá para la generación venidera. Un pueblo que será creado alabará a Yah,
19 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
porque ha mirado desde la altura de su santuario. Desde el cielo, Yahvé vio la tierra,
20 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
para escuchar los gemidos del prisionero, para liberar a los condenados a muerte,
21 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
para que los hombres anuncien el nombre de Yahvé en Sión, y su alabanza en Jerusalén,
22 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
cuando los pueblos están reunidos, los reinos, para servir a Yahvé.
23 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
Él debilitó mis fuerzas a lo largo del recorrido. Acortó mis días.
24 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
Dije: “Dios mío, no me lleves a la mitad de mis días. Sus años son a través de todas las generaciones.
25 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
Desde antaño, tú pusiste los cimientos de la tierra. Los cielos son obra de tus manos.
26 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
Ellos perecerán, pero tú perdurarás. Sí, todos ellos se desgastarán como una prenda de vestir. Los cambiarás como un manto, y serán cambiados.
27 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
Pero tú eres el mismo. Tus años no tendrán fin.
28 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
Los hijos de tus siervos continuarán. Su descendencia se establecerá ante ti”.
