Псалми 102
1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
Usliši mojo molitev, oh Gospod in moje vpitje naj pride do tebe.
2 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
Svojega obraza ne skrivaj pred menoj na dan, ko sem v stiski; nagni k meni svoje uho. Na dan, ko kličem, mi naglo odgovori.
3 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
Kajti moji dnevi so použiti kakor dim in moje kosti so sežgane kakor ognjišče.
4 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
Moje srce je prizadeto in ovenelo kakor trava, tako da pozabljam jesti svoj kruh.
5 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
Zaradi glasu mojega stokanja se moje kosti lepijo na mojo kožo.
6 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
Podoben sem pelikanu iz divjine; podoben sem sovi v puščavi.
7 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
Bedim in sem kakor vrabec sam na strehi.
8 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
Moji sovražniki me ves dan grajajo in tisti, ki so besni name, prisegajo zoper mene.
9 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
Kajti pepel sem jedel kakor kruh in svojo pijačo sem mešal z jokom,
10 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
zaradi tvojega ogorčenja in tvojega besa, kajti vzdignil si me in me vrgel dol.
11 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
Moji dnevi so kakor senca, ki se zmanjšuje in izsušen sem kakor trava.
12 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
Toda ti, oh Gospod, boš ostal na veke in tvoj spomin vsem rodovom.
13 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
Vstal boš in imel usmiljenje do Siona, kajti čas, da mu [izkažeš] naklonjenost, da, določeni čas je prišel.
14 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
Kajti tvoji služabniki uživajo v njegovih kamnih in so naklonjeni njegovemu prahu.
15 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
Tako se bodo pogani bali Gospodovega imena in vsi kralji zemlje tvoje slave.
16 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
Ko bo Gospod zgradil Sion, se bo prikazal v svoji slavi.
17 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
Upošteval bo molitev revežev in ne bo preziral njihove molitve.
18 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
To bo zapisano za prihajajoči rod; in ljudstvo, ki bo ustvarjeno, bo hvalilo Gospoda.
19 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
Kajti on je pogledal dol iz višine svojega svetišča, z nebes je Gospod pogledal zemljo,
20 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
da usliši stokanje jetnika, da osvobodi tiste, ki so določeni za smrt,
21 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
da oznani Gospodovo ime na Sionu in njegovo hvalo v Jeruzalemu,
22 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
ko se zberejo skupaj ljudstva in kraljestva, da služijo Gospodu.
23 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
Oslabil je mojo moč na poti, skrajšal je moje dneve.
24 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
Rekel sem: »Oh moj Bog, ne odstrani me v sredi mojih dni; tvoja leta so skozi vse rodove.«
25 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
Od davnine si položil temelj zemlji in nebo je delo tvojih rok.
26 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
Ta [dva] bosta izginila, toda ti boš ostal. Da, vsa se bosta postarala kakor obleka; zamenjal ju boš kakor suknjo in bosta zamenjani,
27 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
toda ti si isti in tvoja leta ne bodo imela konca.
28 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
Otroci tvojih služabnikov bodo nadaljevali in njihovo seme bo utrjeno pred teboj.
