Псалми 102
1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
Munyengetero womunhu anotambudzika. Paanenge aziya uye odurura kuchema kwake pamberi paJehovha. Inzwai munyengetero wangu, imi Jehovha; kuchemera kwangu rubatsiro ngakusvike kwamuri.
2 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
Regai kundivanzira chiso chenyu pandinenge ndichitambudzika. Rerekerai nzeve yenyu kwandiri; pandinokudanai, ndipindurei nokukurumidza.
3 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
Nokuti mazuva angu anopera soutsi; mapfupa angu anopisa samazimbe anopfuta.
4 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
Mwoyo wangu warohwa uye waoma souswa; ndinokanganwa kudya zvokudya zvangu.
5 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
Nokuda kwokugomera kwangu kukuru ndaonda zvokuti ganda rangu ranamatira pamapfupa.
6 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
Ndafanana nezizi romugwenga, sezizi riri pakati pamatongo.
7 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
Ndinovata ndakasvinura, ndava seshiri iri yoga pamusoro pedenga remba.
8 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
Zuva rose vavengi vangu vanondishungurudza; avo vanondipengera vanoshandisa zita rangu sechituko.
9 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
Nokuti ndinodya madota sechokudya changu, uye ndinovhenganisa zvokunwa zvangu nemisodzi,
10 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
nokuda kwehasha dzenyu huru, nokuti makandisimudza mukandikanda parutivi.
11 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
Mazuva angu akaita somumvuri wamadekwana; ndinosvava souswa.
12 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
Asi imi, iyemi Jehovha, munogara pachigaro choushe nokusingaperi; mukurumbira wenyu uripo kusvikira kuzvizvarwa zvose.
13 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
Imi muchasimuka mugonzwira Zioni tsitsi, nokuti ndiyo nguva yokurinzwira nyasha; nguva yakatarwa yasvika.
14 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
Nokuti matombo aro anokosha kuvaranda venyu; guruva raro chairo rinovaendesa kugomba.
15 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
Ndudzi dzichatya zita raJehovha, madzimambo ose enyika achatya kubwinya kwenyu.
16 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
Nokuti Jehovha achavakazve Zioni, agozviratidza pakubwinya kwake.
17 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
Achadavira minyengetero yavanotambura; haangazvidzi chikumbiro chavo.
18 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
Izvi ngazvinyorerwe zvizvarwa zvamangwana, kuti vanhu vasati vasikwa vagorumbidza Jehovha vachiti,
19 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
“Jehovha akatarira pasi ari panzvimbo yake tsvene yakakwirira, ari kudenga akacherechedza pasi,
20 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
kuti anzwe kugomera kwavasungwa agosunungura avo vakatongerwa rufu.”
21 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
Saka zita raJehovha richaparidzwa muZioni, nokurumbidzwa kwake muJerusarema,
22 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
panoungana marudzi noushe kuti vanamate Jehovha.
23 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
Panguva youpenyu hwangu akatapudza simba rangu; akaita kuti mazuva angu ave mashoma.
24 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
Saka ndakati, “Regai kundibvisa, imi Mwari wangu, pakati pamazuva angu; makore enyu anoramba aripo kusvikira kuzvizvarwa zvose.
25 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
Pamavambo makateya nheyo dzenyika, uye matenga ibasa basa ramaoko enyu.
26 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
Izvo zvichaparara, asi imi munogara muripo; zvose zvichasakara senguo. Senguo muchavabvisa uye vacharaswa.
27 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
Asi imi mucharamba makadaro, uye makore enyu haatongogumi.
28 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
Vana vavaranda venyu vachagara pamberi penyu; zvizvarwa zvavo zvichasimbiswa pamberi penyu.”
