Псалми 102
1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
Доамне, аскултэ-мь ругэчуня ши с-ажунгэ стригэтул меу пынэ ла Тине!
2 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
Ну-мь аскунде Фаца Та ын зиуа неказулуй меу! Плякэ-Ць урекя спре мине кынд стриг! Аскултэ-мэ деграбэ!
3 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
Кэч зилеле меле пер ка фумул ши оаселе ымь ард ка ун тэчуне.
4 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
Инима ымь есте ловитэ ши ми се усукэ ынтокмай ка ярба; пынэ ши пыня уйт сэ мь-о мэнынк.
5 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
Аша де марь ымь сунт ӂеметеле, кэ ми се липеск оаселе де карне.
6 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
Семэн ку пеликанул дин пустиу, сунт ка о кукувя дин дэрымэтурь;
7 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
ну май пот дорми ши сунт ка пасэря сингуратикэ пе ун акопериш.
8 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
Ын фиекаре зи мэ батжокореск врэжмаший мей ши потривничий мей журэ пе мине ын мыния лор.
9 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
Мэнынк цэрынэ ын лок де пыне ши ымь аместек лакримиле ку бэутура
10 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
дин причина мынией ши урӂией Тале, кэч Ту м-ай ридикат ши м-ай арункат департе.
11 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
Зилеле меле сунт ка о умбрэ гата сэ трякэ ши мэ усук ка ярба.
12 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
Дар Ту, Доамне, Ту ымпэрэцешть пе вечие ши помениря Та цине дин ням ын ням.
13 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
Ту Те вей скула ши вей авя милэ де Сион; кэч есте время сэ те ындурь де ел, а венит время хотэрытэ пентру ел.
14 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
Кэч робий Тэй юбеск петреле Сионулуй ши ле е милэ де цэрына луй.
15 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
Атунч се вор теме нямуриле де Нумеле Домнулуй ши тоць ымпэраций пэмынтулуй де слава Та.
16 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
Да, Домнул ва зиди ярэшь Сионул ши Се ва арэта ын слава Са.
17 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
Ел я аминте ла ругэчуня невояшулуй ши ну-й несокотеште ругэчуня.
18 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
Сэ се скрие лукрул ачеста пентру нямул де оамень каре ва вени, ши попорул каре се ва наште сэ лауде пе Домнул!
19 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
Кэч Ел привеште дин ынэлцимя сфинценией Луй; Домнул привеште дин черурь пе пэмынт,
20 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
ка сэ аудэ ӂеметеле приншилор де рэзбой ши сэ избэвяскэ пе чей че сунт пе моарте;
21 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
пентру ка ей сэ вестяскэ ын Сион Нумеле Домнулуй ши лауделе Луй ын Иерусалим,
22 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
кынд се вор стрынӂе тоате попоареле ши тоате ымпэрэцииле ка сэ служяскэ Домнулуй.
23 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
Ел мь-а фрынт путеря ын друм ши мь-а скуртат зилеле.
24 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
Еу зик: „Думнезеуле, ну мэ луа ла жумэтатя зилелор меле, Ту, ай кэруй ань цин вешник!”
25 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
Ту ай ынтемеят ын векиме пэмынтул ши черуриле сунт лукраря мынилор Тале.
26 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
Еле вор пери, дар Ту вей рэмыне; тоате се вор ынвеки ка о хайнэ; ле вей скимба ка пе ун вешмынт ши се вор скимба.
27 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
Дар Ту рэмый Ачелашь ши аний Тэй ну се вор сфырши.
28 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
Фиий робилор Тэй ышь вор локуи цара ши сэмынца лор ва рэмыне ынаинтя Та.
