< Псалми 102 >
1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
Senhor, ouve a minha oração, e chegue a ti o meu clamor.
2 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
Não escondas de mim o teu rosto no dia da minha angustia, inclina para mim os teus ouvidos; no dia em que eu clamar, ouve-me depressa.
3 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
Porque os meus dias se consomem como o fumo, e os meus ossos ardem como um lar.
4 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
O meu coração está ferido e secco como a herva, pelo que me esqueço de comer o meu pão
5 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
Por causa da voz do meu gemido os meus ossos se apegam á minha pelle.
6 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
Sou similhante ao pelicano no deserto: sou como um mocho nas solidões.
7 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
Vigio, sou como o pardal solitario no telhado.
8 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
Os meus inimigos me affrontam todo o dia: os que se enfurecem contra mim teem jurado.
9 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
Pois tenho comido cinza como pão, e misturado com lagrimas a minha bebida.
10 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
Por causa da tua ira e da tua indignação, pois tu me levantaste e me arremeçaste.
11 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
Os meus dias são como a sombra que declina, e como a herva me vou seccando.
12 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
Mas tu, Senhor, permanecerás para sempre, e a tua memoria de geração em geração.
13 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
Tu te levantarás e terás piedade de Sião; pois o tempo de te compadeceres d'ella, o tempo determinado, já chegou.
14 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
Porque os teus servos teem prazer nas suas pedras, e se compadecem do seu pó.
15 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
Então as nações temerão o nome do Senhor, e todos os reis da terra a tua gloria.
16 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
Quando o Senhor edificar a Sião, apparecerá na sua gloria.
17 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
Elle attenderá á oração do desamparado, e não desprezará a sua oração.
18 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
Isto se escreverá para a geração futura; e o povo que se crear louvará ao Senhor.
19 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
Pois olhou desde o alto do seu sanctuario, desde os céus o Senhor contemplou a terra.
20 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
Para ouvir o gemido dos presos, para soltar os sentenciados á morte;
21 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
Para annunciarem o nome do Senhor em Sião, e o seu louvor em Jerusalem;
22 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
Quando os povos se ajuntarem, e os reinos, para servirem ao Senhor.
23 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
Abateu a minha força no caminho; abreviou os meus dias.
24 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
Dizia eu: Meu Deus, não me leves no meio dos meus dias, os teus annos são por todas as gerações.
25 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
Desde a antiguidade fundaste a terra: e os céus são obra das tuas mãos.
26 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
Elles perecerão, mas tu permanecerás: todos elles se envelhecerão como um vestido; como roupa os mudarás, e ficarão mudados.
27 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
Porém tu és o mesmo, e os teus annos nunca terão fim.
28 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
Os filhos dos teus servos continuarão, e a sua semente ficará firmada perante ti.