< Псалми 102 >
1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
Modlitwa strapionego, gdy uciśniony wylewa przed PANEM swoją skargę. PANIE, wysłuchaj mojej modlitwy i niech przyjdzie do ciebie moje wołanie.
2 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
Nie ukrywaj przede mną swego oblicza, w dniu mego ucisku nakłoń ku mnie swego ucha; w dniu, w którym cię wzywam, szybko mnie wysłuchaj.
3 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
Moje dni bowiem nikną jak dym, a moje kości są rozpalone jak ognisko.
4 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
Moje serce jest porażone i usycha jak trawa, [tak] że zapomniałem jeść chleb.
5 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
Od głosu mego wołania moje kości przylgnęły mi do ciała.
6 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
Jestem podobny do pelikana na pustyni, jestem jak sowa na pustkowiu.
7 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
Czuwam i jestem jak samotny wróbel na dachu.
8 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
Przez cały dzień znieważają mnie moi wrogowie i przeklinają mnie ci, którzy szaleją przeciwko mnie.
9 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
Jadam bowiem popiół jak chleb, a mój napój mieszam ze łzami;
10 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
Z powodu twego gniewu i zapalczywości, bo podniosłeś mnie i strąciłeś.
11 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
Moje dni są jak chylący się cień, a ja usycham jak trawa.
12 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
Ale ty, PANIE, trwasz na wieki, a twoja pamięć z pokolenia na pokolenie.
13 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
Powstaniesz i zmiłujesz się nad Syjonem, bo czas, byś się nad nim zlitował, gdyż nadszedł czas wyznaczony.
14 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
Twoi słudzy bowiem miłują jego kamienie i litują się nad jego prochem;
15 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
A poganie będą się bać imienia PANA i wszyscy królowie ziemi – twojej chwały;
16 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
Gdy PAN odbuduje Syjon i ukaże się w swojej chwale;
17 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
Przychyli się do modlitwy opuszczonych i nie pogardzi ich modlitwą.
18 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
Zapiszą to dla przyszłego pokolenia, a lud, który ma być stworzony, będzie chwalić PANA.
19 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
Spojrzał bowiem z wysokości swojej świątyni; PAN popatrzył z nieba na ziemię;
20 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
Aby wysłuchać jęku więźniów i uwolnić skazanych na śmierć;
21 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
Aby głosili na Syjonie imię PANA i jego chwałę w Jeruzalem;
22 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
Gdy się zgromadzą razem narody i królestwa, aby służyć PANU.
23 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
Osłabił w drodze moją siłę, skrócił moje dni.
24 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
Powiedziałem: Mój Boże, nie zabieraj mnie w połowie moich dni; twoje lata bowiem [trwają] z pokolenia na pokolenie.
25 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
Ty dawno założyłeś [fundamenty] ziemi i niebiosa są dziełem twoich rąk.
26 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
One przeminą, ale ty pozostajesz; wszystkie jak szata się zestarzeją, zmienisz je jak płaszcz i będą odmienione.
27 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
Ale ty [zawsze jesteś] ten sam, a twoje lata nigdy się nie skończą.
28 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
Synowie twoich sług będą trwać [u ciebie], a ich potomstwo zostanie przed tobą utwierdzone.