Псалми 102
1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
Bøn av ein arming, når han vanmegtast og let sitt klagemål strøyma fram for Herren. Herre, høyr mi bøn, og lat mitt rop koma fram til deg!
2 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
Løyn ikkje ditt andlit for meg den dagen eg er i naud! Bøyg ditt øyra til meg! Den dagen eg ropar, svara meg snart!
3 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
For dagarne mine hev fare burt som ein røyk, og mine bein er som glødde i eld.
4 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
Mitt hjarta er solstukke og visnar som gras, for eg hev gløymt å eta brødet mitt.
5 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
For mi høgmælte stynjing heng beini fast ved kjøtet mitt.
6 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
Eg likjest pelikanen i øydemarki, eg er som ula på aude stader.
7 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
Eg lyt vaka og vera som ein einsleg fugl på taket.
8 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
Heile dagen spottar mine fiendar meg, dei som reint er ville mot meg, sver ved meg.
9 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
For eg et oska som brød, og drykken min blandar eg med gråt
10 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
for din vreide og din harm skuld, for du hev teke meg upp og kasta meg burt.
11 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
Mine dagar er som ein skugge når han lengjest, og eg visnar som gras.
12 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
Men du, Herre, sit i all æva, og ditt minne varer frå ætt til ætt.
13 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
Du vil standa upp, du vil miskunna Sion, for det er tid til å vera nådig mot henne, ja, timen er komen.
14 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
For dine tenarar hev godhug for steinarne hennar, og dei ynkast yver hennar grus.
15 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
Og heidningar skal ottast Herrens namn, og alle kongar på jordi di æra.
16 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
For Herren hev bygt upp att Sion, han hev synt seg i si æra;
17 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
han hev vendt seg til bøni frå dei hjelpelause, og han hev ikkje vanvyrdt deira bøn.
18 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
Dette skal verta uppskrive for den komande ætti, og det folket som vert skapt, skal lova Herren,
19 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
for han hev set ned frå si heilage høgd, Herren hev frå himmelen skoda på jordi
20 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
og vil høyra sukken frå den bundne og løysa ut daudens born,
21 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
so dei i Sion skal forkynna Herrens namn og hans pris i Jerusalem,
22 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
når folkeslag kjem i hop og kongerike til å tena Herren.
23 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
Han hev bøygt mi kraft på vegen, han hev korta av mine dagar.
24 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
Eg segjer: Min Gud, tak meg ikkje burt midt i mine dagar! Frå ætt til ætt varer dine år.
25 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
Fordom grunnfeste du jordi, og himmelen er verk av dine hender.
26 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
Dei skal forgangast, men du stend; alle skal dei eldast som eit klæde, som ein klædnad skifter du deim, og dei vert umskifte;
27 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
men du er den same, og dine år tek aldri ende.
28 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
Borni åt dine tenarar skal bu i ro, og deira avkjøme skal standa trygt for di åsyn.
