Псалми 102
1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
En bønn av en elendig, når han vansmekter og utøser sin sorg for Herrens åsyn. Herre, hør min bønn og la mitt rop komme til dig!
2 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
Skjul ikke ditt åsyn for mig på den dag jeg er i nød! Bøi ditt øre til mig! På den dag jeg roper, skynd dig å svare mig!
3 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
For mine dager er faret bort som en røk, og mine ben er forbrent som en brand.
4 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
Mitt hjerte er stukket som en urt og fortørket; for jeg har glemt å ete mitt brød.
5 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
For mine lydelige sukks skyld henger mine ben ved mitt kjøtt.
6 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
Jeg ligner pelikanen i ørkenen, jeg er som uglen på øde steder.
7 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
Jeg våker og er blitt som en enslig fugl på taket.
8 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
Hele dagen spotter mine fiender mig; de som raser mot mig, sverger ved mig.
9 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
For jeg eter aske som brød og blander min drikk med gråt
10 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
for din vredes og din harmes skyld; for du har løftet mig op og kastet mig bort.
11 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
Mine dager er som en hellende skygge, og selv visner jeg som en urt.
12 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
Men du, Herre, du troner til evig tid, og ditt minne varer fra slekt til slekt.
13 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
Du vil reise dig, du vil forbarme dig over Sion; for det er tiden til å være det nådig, timen er kommet.
14 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
For dine tjenere elsker dets stener, og de ynkes over dets støv.
15 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
Og hedningene skal frykte Herrens navn, og alle jordens konger din herlighet.
16 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
For Herren har bygget Sion, han har åpenbaret sig i sin herlighet.
17 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
Han har vendt sig til de hjelpeløses bønn, og han har ikke foraktet deres bønn.
18 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
Dette skal bli opskrevet for den kommende slekt, og det folk som skal skapes, skal love Herren.
19 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
For han har sett ned fra sin hellige høide, Herren har fra himmelen skuet til jorden
20 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
for å høre den fangnes sukk, for å løse dødens barn,
21 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
forat de i Sion skal forkynne Herrens navn og hans pris i Jerusalem,
22 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
når de samler sig, folkeslagene og rikene, for å tjene Herren.
23 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
Han har bøiet min kraft på veien, han har forkortet mine dager.
24 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
Jeg sier: Min Gud, ta mig ikke bort midt i mine dager! Dine år varer fra slekt til slekt.
25 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
Fordum grunnfestet du jorden, og himlene er dine henders gjerning.
26 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
De skal forgå, men du blir stående; de skal alle eldes som et klæde, som et klædebon omskifter du dem, og de omskiftes,
27 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
men du er den samme, og dine år får ingen ende.
28 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
Dine tjeneres barn skal bo i ro, og deres avkom skal stå fast for ditt åsyn.
