Псалми 102
1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
ie andeme’e vaho mandoa toreo aman’Añahare. Ry Iehovà, janjiño ty halaliko; le ampomb’ama’o ty toreoko.
2 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
Ko aeta’o amako ty lahara’o añ’andron-kaloviloviañe. atokilaño amako ty ravembia’o; malisà hanoiñe ahy ami’ty andro ikanjiako.
3 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
Mihelañe hoe hatoeñe o androkoo; miforehetse hoe an-toñak’ ao o taolakoo.
4 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
Pinaoke hoe ahetse ty troko vaho miheatse toe andikofako ty mitozin-kaneñe.
5 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
Mipitek’ an-taolako ao ty holiko ty ami’ty volam-piselekaiñako.
6 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
Hoe tangongo am-patrañe añe iraho, hoe vorondolon-dratraratra.
7 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
Mandre an-tsareke iraho; manahake ty tivoke miereñereñe an-tampènake ey.
8 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
Mañinje ahy lomoñandro o rafelahikoo; mamàtsy ahiko o mpirengevok’amakoo,
9 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
Fa nihaneko hoe ampemba ty lavenoke, vaho linaroko firovetse ty finomako,
10 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
ty ami’ty haviñera’o naho ty fifombo’o, fa rinambe’o iraho le nahifi’o añe.
11 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
Manahake ty fipononòran-talinjo o androkoo; vaho miheatse hoe boka iraho.
12 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
Nainai’e eo irehe ry Iehovà, ty Tahina’o an-tarirats’ an-tariratse.
13 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
Hiongake irehe hitretre i Tsiône, fa tsatoke te hisohe’o, ie tondroke i nifantañañey.
14 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
No’ o mpitoro’oo o vato’eo; mbore kokoa’ iereo o lembo’eo.
15 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
Soa te hañeveña’ o fifeheañeo ty tahina’ Iehovà, naho ze hene mpanjaka’ ty tane toy ty enge’o;
16 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
fa nitratrañàhe’ Iehovà ty Tsiône ie niboak’ amy enge’ey.
17 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
Nihaoñe’e ty halali’ o poi’eo; vaho tsy niambohoa’e ty toreo’ iareo
18 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
Ho patereñe ho a ty tariratse mandimbe, soa te handrenge Ià ondaty mboe tsy nanoeñeo:
19 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
Nivazohoe’e boak’an-toe’e masiñe ankaboañ’ añe, nisary ty tane toy boak’ an-dikerañe eñe t’Iehovà,
20 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
hijanjiñe ty fiñeoñeom-pirohy, hañaha o nafatse havetrakeo
21 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
soa te ho talilie’ ondaty e Tsiône ao ty tahina’ Iehovà, naho ty enge’e e Ierosalaime ao,
22 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
ie mifanontoñe ondatio, naho o fifeheañeo hitoroñe Iehovà.
23 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
Nado’e deme’e iraho añivon-dalañe eo; nitomore’e o androkoo.
24 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
Hoe iraho, Ry Andrianañahareko, ehe, ko ampisintahe’o añivo’ o androkoo iraho; mitakatse ze kila tariratse o tao’oo.
25 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
Haehae irehe ro nañoreñe ty tane toy, satam-pità’o o likerañeo.
26 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
Ho momoke iereo, fa nainai’e eo irehe; fonga hikoneatse hoe sikiñe hambo’e, ampilimbeze’o hoe sarimbo vaho ho vaoe’o iereo.
27 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
Fe tsy mihotike irehe, tsy mbia higadoñe o tao’oo.
28 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
Le lia’e ho eo o anam-pitoro’oo, le hijadoñe añatrefa’o eo o tiri’eo.
