Псалми 102
1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
Imádság, egy szegény számára, midőn ellankad és az Örökkévaló előtt kiönti panaszát. Örökkévaló, halljad imámat, s fohászkodásom jusson hozzád!
2 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
Ne rejtsd el arczodat tőlem szorultságom napján; hajlítsd hozzám füledet, amely napon felkiáltok, gyorsan hallgass meg!
3 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
Mert füstben enyésztek el napjaim, és csontjaim átizzottak mint égéstől.
4 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
Megveretett, mint a fű, úgy hogy elszáradt a szívem; bizony, elfeledtem megenni kenyeremet.
5 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
Nyögésem hangjától odatapadt csontom húsomhoz.
6 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
Hasonlítok a puszta pelikánjához, olyan lettem, mint kuvik a romokban.
7 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
Virrasztottam s olyan lettem, mint magános madár a háztetőn.
8 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
Egész nap gyaláztak ellenségeim; az ellenem tombolók reám esküdtek.
9 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
Mert hamut kenyér gyanánt ettem, s italomat sírással elegyítettem:
10 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
indulatod és haragod miatt, mert felkaptál és elhajítottál.
11 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
Napjaim akár a megnyúlt árnyék, és én elszáradok, mint a fű,
12 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
De te, Örökkévaló, örökké trónolsz, s neved nemzedékig meg nemzedékig tart.
13 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
Te majd felkelsz, irgalmazol Cziónnak, mert ideje, hogy kegyelmezz neki, mert eljött a határidő;
14 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
mert szolgáid kedvelik a köveit és porát kegyelik.
15 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
S majd félik a nemzetek az Örökkévaló nevét, s mind a föld királyai dicsőségedet;
16 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
mert megépítette az Örökkévaló Cziónt, megjelent az ő dicsőségében.
17 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
Odafordult a hontalanok imájához, s nem vetette meg imádságukat.
18 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
Fölíratik ez az utóbbi nemzedék számára, s a megteremtendő nép majd dícséri Jáht:
19 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
hogy letekintett szent magasságából, az Örökkévaló az égből a földre nézett,
20 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
hogy meghallgassa a fogolynak jajgatását, hogy megoldozza a halál fiait;
21 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
hogy hirdessék Cziónban az Örökkévaló nevét és dícséretét Jeruzsálemben,
22 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
mikor népek gyűlnek együvé és királyságok, hogy szolgálják az Örökkévalót.
23 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
Megsanyargatta az úton erőmet, megrövidítette napjaimat.
24 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
Azt mondom: Istenem, el ne ragadj napjaim felében, nemzedéken meg nemzedékeken át a te éveid!
25 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
Hajdanában alapítottad a földet s kezeid műve az ég;
26 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
ők elvesznek, de te megállasz, s mindannyian mint a ruha elkopnak: mint az öltözetet váltod őket, s ők elváltoznak.
27 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
De te ugyanaz vagy, és éveidnek nincsen vége.
28 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
Szolgáid fiai lakni fognak s magzatjuk megszilárdul előtted.
