Псалми 102
1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
Gebet eines Elenden, der verzagt und vor Jehovah sein Sinnen ausschüttet. Jehovah, höre mein Gebet, und zu Dir komme mein Angstschrei.
2 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
Verbirg Dein Angesicht nicht von mir; am Tag meiner Drangsal neige zu mir Dein Ohr; am Tage, da ich rufe, eile, antworte mir.
3 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
Denn meine Tage sind vollendet wie Rauch, und meine Gebeine entbrannt wie ein Feuerbrand.
4 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
Geschlagen wie das Kraut ist mein Herz und vertrocknet, daß ich vergaß, mein Brot zu essen.
5 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
Von meines Seufzens Stimme klebt mein Gebein an meinem Fleisch.
6 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
Dem Pelikan der Wüste gleich bin ich, bin wie der Uhu der Einöden.
7 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
Ich bin wach, bin wie der vereinsamte Vogel auf dem Dach.
8 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
Den ganzen Tag schmähen mich meine Feinde; die wider mich rasen, schwören bei mir.
9 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
Denn Asche esse ich wie Brot, und mische mit Weinen meinen Trank.
10 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
Vor Deinem Unwillen und Deiner Entrüstung; denn Du hobst mich auf und warfst mich hin.
11 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
Meine Tage sind wie der sich neigende Schatten, und wie das Kraut vertrockne ich.
12 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
Doch Du, Jehovah, sitzest ewiglich, und Dein Gedächtnis zu Geschlecht und Geschlecht.
13 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
Du wirst aufstehen und Zions Dich erbarmen; denn Zeit ist es, ihr gnädig zu sein, denn die bestimmte Zeit ist gekommen;
14 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
Denn Deine Knechte haben Wohlgefallen an seinen Steinen, und sind gnädig gegen seinen Staub.
15 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
Und die Völkerschaften fürchten Jehovahs Namen, und alle Könige der Erde Deine Herrlichkeit,
16 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
Daß Zion hat gebaut Jehovah, daß Er in Seiner Herrlichkeit erschienen ist.
17 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
Er hat Sich gewandt zu dem Gebete des Einsamen, und nicht verachtet ihr Gebet.
18 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
Dies sei geschrieben für ein späteres Geschlecht. Ein Volk, das erschaffen wird, soll Dich loben.
19 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
Denn von der Höhe Seines Heiligtums schaut Er herab, Jehovah blickt von den Himmeln auf die Erde.
20 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
Daß Er den Angstruf des Gebundenen höre und losmache des Todes Söhne.
21 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
Auf daß man in Zion von dem Namen Jehovahs erzähle und von Seinem Lobe in Jerusalem.
22 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
Wenn sich die Völker zusammenziehen allzumal, und die Königreiche, Jehovah zu dienen.
23 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
Er demütigt auf dem Wege meine Kraft, Er kürzt meine Tage.
24 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
Ich spreche: Mein Gott, nimm mich nicht hinauf in der Hälfte meiner Tage. Deine Jahre sind für ein Geschlecht der Geschlechter.
25 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
Die Erde, die vordem Du gegründet, und die Himmel, Deiner Hände Werk,
26 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
Sie werden vergehen, aber Du bestehst; und wie ein Kleid veralten sie alle; Du wandelst sie wie ein Gewand und sie sind verwandelt.
27 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
Du aber bist Derselbe, und Deine Jahre gehen nie aus.
28 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
Die Söhne Deiner Knechte werden wohnen, und ihr Same wird vor Dir gefestigt.
