Псалми 102
1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
Ein Gebet des Elenden, wenn er schmachtet und seine Klage vor dem HERRN ausschüttet. O HERR, höre mein Gebet, und mein Schreien komme vor dich!
2 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
Verbirg dein Angesicht nicht vor mir am Tage meiner Not; neige dein Ohr zu mir; am Tage, da ich dich anrufe, erhöre mich eilends!
3 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
Denn meine Tage sind in Rauch aufgegangen, und meine Gebeine glühen wie ein Ofen.
4 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
Mein Herz ist geschlagen und verdorrt wie Gras; denn ich habe vergessen, mein Brot zu essen.
5 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
Vor lauter Seufzen kleben meine Knochen an meinem Fleisch.
6 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
Ich gleiche einer Rohrdommel in der Wüste, bin wie ein Käuzlein in den Ruinen;
7 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
ich wache und bin wie ein einsamer Vogel auf dem Dach.
8 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
Täglich schmähen mich meine Feinde, und die wider mich toben, schwören bei mir;
9 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
denn ich esse Asche wie Brot und mische meinen Trank mit Tränen
10 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
wegen deines Grimms und deines Zorns, daß du mich aufgehoben und hingeschleudert hast.
11 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
Meine Tage sind wie ein langgestreckter Schatten, und ich verdorre wie Gras.
12 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
Aber du, o HERR, bleibst ewig und dein Gedächtnis von einem Geschlecht zum andern.
13 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
Du wollest dich aufmachen und dich über Zion erbarmen; denn es ist Zeit, daß du ihr gnädig seiest, die Stunde ist gekommen!
14 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
Denn deine Knechte lieben Zions Steine und trauern über ihren Schutt.
15 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
Dann werden die Heiden den Namen des HERRN fürchten und alle Könige auf Erden deine Herrlichkeit,
16 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
wenn der HERR Zion gebaut hat und erschienen ist in seiner Herrlichkeit,
17 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
wenn er sich zum Gebet der Heimatlosen gewendet und ihr Gebet nicht verachtet hat.
18 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
Das wird man aufschreiben für das spätere Geschlecht, und das Volk, das geschaffen werden soll, wird den HERRN loben,
19 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
daß er herabgeschaut hat von der Höhe seines Heiligtums, daß der HERR vom Himmel zur Erde geblickt hat,
20 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
zu hören das Seufzen der Gefangenen und loszumachen die Kinder des Todes;
21 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
auf daß sie den Namen des HERRN preisen zu Zion und sein Lob in Jerusalem,
22 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
wenn die Völker sich versammeln allzumal und die Königreiche, dem HERRN zu dienen.
23 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
Er hat auf dem Wege meine Kraft gebeugt, meine Tage verkürzt.
24 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
Ich spreche: Mein Gott, nimm mich nicht weg in der Hälfte meiner Tage! Deine Jahre währen für und für.
25 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
Du hast vormals die Erde gegründet, und die Himmel sind deiner Hände Werk.
26 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
Sie werden vergehen, du aber bleibst; sie alle werden wie ein Kleid veralten, wie ein Gewand wirst du sie wechseln, und sie werden verschwinden.
27 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
Du aber bleibst, der du bist, und deine Jahre nehmen kein Ende!
28 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
Die Kinder deiner Knechte werden bleiben, und ihr Same wird vor dir bestehen.
