Псалми 102
1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
Gebet eines Elenden, wenn er verzagt ist und seine Klage vor dem Herrn ausschüttet. HERR, höre mein Gebet
2 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
Verbirg dein Angesicht nicht vor mir am Tage, wo mir angst ist! Neige dein Ohr mir zu am Tage, wo ich rufe; erhöre mich eilends!
3 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
Ach, meine Tage sind wie Rauch entschwunden und meine Gebeine wie von Brand durchglüht;
4 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
mein Herz ist versengt und verdorrt wie Gras, so daß ich sogar vergesse, Speise zu genießen;
5 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
infolge meines Ächzens und Stöhnens klebt mein Gebein mir am Fleisch.
6 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
Ich gleiche dem Wasservogel in der Wüste, bin geworden wie ein Käuzlein in Trümmerstätten;
7 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
ich finde keinen Schlaf und klage wie ein einsamer Vogel auf dem Dache.
8 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
Tagtäglich schmähen mich meine Feinde; und die gegen mich toben, wünschen mir Unheil an.
9 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
Ach, Asche eß ich als Brot und mische meinen Trank mit Tränen
10 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
ob deinem Zorn und deinem Grimm; denn du hast mich hochgehoben und niedergeschleudert.
11 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
Meine Tage sind wie ein langgestreckter Schatten, und ich selbst verdorre wie Gras!
12 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
Du aber, HERR, thronst ewiglich, und dein Gedächtnis bleibt von Geschlecht zu Geschlecht.
13 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
Du wirst dich erheben, dich Zions erbarmen, denn Zeit ist’s, Gnade an ihm zu üben: die Stunde ist da
14 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
- denn deine Knechte lieben Zions Steine, und Weh erfaßt sie um seinen Schutt –,
15 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
damit die Heiden fürchten lernen den Namen des HERRN und alle Könige der Erde deine Herrlichkeit.
16 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
Denn der HERR hat Zion wieder aufgebaut, ist in seiner Herrlichkeit dort erschienen,
17 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
hat dem Gebet der Verlass’nen sich zugewandt und ihr Flehen nicht verachtet.
18 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
Dies werde aufgeschrieben fürs kommende Geschlecht, damit das neugeschaffne Volk den HERRN lobpreise,
19 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
daß von seiner heiligen Höhe er herabgeschaut, daß der HERR geblickt hat vom Himmel zur Erde,
20 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
um das Seufzen der Gefangnen zu hören und die dem Tode Geweihten frei zu machen,
21 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
damit man verkünde in Zion den Namen des HERRN und seinen Ruhm in Jerusalem,
22 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
wenn die Völker sich allzumal versammeln und die Königreiche, um (Gott) dem HERRN zu dienen.
23 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
Gelähmt hat er mir auf dem Wege die Kraft, hat verkürzt meine Lebenstage.
24 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
Nun fleh’ ich: »Mein Gott, raffe mich nicht hinweg in der Mitte meiner Tage, du, dessen Jahre währen für und für!«
25 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
Vorzeiten hast du die Erde gegründet, und die Himmel sind deiner Hände Werk:
26 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
sie werden vergehen, du aber bleibst; sie werden alle zerfallen wie ein Gewand, wie ein Kleid wirst du sie verwandeln, und so werden sie sich wandeln.
27 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
Du aber bleibst derselbe, und deine Jahre nehmen kein Ende.
28 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
Die Kinder deiner Knechte werden (sicher) wohnen, und ihr Geschlecht wird fest bestehen vor dir.
