Псалми 102
1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
Gebet eines Elenden, wenn er schmachtet und vor Jahwe seine Klage ausschüttet. Jahwe, höre mein Gebet und laß mein Schreien vor dich kommen!
2 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
Verbirg dein Antlitz nicht vor mir, wenn mir angst ist! Neige dein Ohr zu mir; wenn ich rufe, eilends erhöre mich!
3 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
Denn meine Tage sind wie ein Rauch verschwunden, und meine Gebeine sind wie von Brand durchglüht.
4 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
Mein Herz ward versengt und verdorrte wie Gras; denn ich vergesse, mein Brot zu essen.
5 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
Von meinem lauten Stöhnen klebt mein Gebein an meinem Fleisch.
6 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
Ich gleiche dem Pelikan in der Wüste, bin wie ein Käuzlein in Ruinen.
7 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
Ich bin schlaflos und klage wie ein einsamer Vogel auf dem Dach.
8 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
Unaufhörlich lästern mich meine Feinde; die wider mich toben, schwören bei mir.
9 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
Denn ich esse Asche wie Brot und mische meinen Trank mit Thränen
10 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
wegen deines Grimms und deines Zorns; denn du hast mich emporgehoben und hingeschleudert.
11 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
Meine Tage gleichen einem langgestreckten Schatten, und ich verdorre wie Gras.
12 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
Du aber, Jahwe, thronst ewig, und dein Name währt durch alle Geschlechter.
13 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
Du wirst dich erheben, dich Zions zu erbarmen; denn es ist Zeit, sie zu begnadigen, denn die ihr bestimmte Frist ist eingetreten.
14 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
Denn deine Knechte hängen mit Liebe an ihren Steinen und jammern über ihren Schutt.
15 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
Und die Heiden werden den Namen Jahwes fürchten, und alle Könige der Erde deine Herrlichkeit,
16 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
weil Jahwe Zion wieder aufgebaut hat, erschienen ist in seiner Herrlichkeit,
17 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
sich dem Gebete des Nackten zugewendet und ihr Gebet nicht verschmäht hat.
18 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
Aufgeschrieben werde solches vom kommenden Geschlecht, und das Volk, das geschaffen werden soll, preise Jahwe,
19 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
daß er von seiner heiligen Höhe herabgeschaut, Jahwe vom Himmel auf die Erde geblickt hat,
20 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
um das Seufzen des Gefangenen zu hören, die dem Tode Verfallenen loszumachen,
21 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
daß man in Zion den Namen Jahwes verkünde und seinen Ruhm in Jerusalem,
22 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
wenn sich die Völker allzumal versammeln und die Königreiche, um Jahwe zu dienen.
23 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
Er hat auf dem Wege meine Kraft gebeugt, meine Lebenstage verkürzt.
24 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
Ich spreche: Mein Gott, nimm mich nicht hinweg in der Hälfte meiner Tage, du, dessen Jahre durch alle Geschlechter währen.
25 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
Du hast vor Zeiten die Erde gegründet, und der Himmel ist deiner Hände Werk.
26 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
Sie werden vergehen, du aber bleibst: Sie werden insgesamt wie ein Gewand zerfallen; wie ein Kleid wirst du sie wechseln, und sie werden dahinfahren.
27 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
Du aber bist derselbe, und deine Jahre nehmen kein Ende.
28 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
Die Kinder deiner Knechte werden sicher wohnen, und ihre Nachkommen beständig vor dir bleiben.
