Псалми 102
1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
Éternel, écoute ma prière, et que mon cri parvienne jusqu'à toi!
2 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
Ne me cache point ta face; au jour de ma détresse, incline vers moi ton oreille; au jour que je t'invoque, hâte-toi, réponds-moi!
3 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
Car mes jours s'en vont comme la fumée, et mes os sont brûlés comme un foyer.
4 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
Mon cœur a été frappé, et s'est desséché comme l'herbe; tellement que j'ai oublié de manger mon pain.
5 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
A force de crier en gémissant, mes os sont attachés à ma chair.
6 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
Je ressemble au pélican du désert; je suis comme la chouette des masures.
7 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
Je veille, et je suis semblable à un passereau solitaire sur le toit.
8 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
Tous les jours mes ennemis m'outragent, et mes adversaires en fureur jurent par mon nom.
9 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
Car j'ai mangé la cendre comme le pain, et j'ai mêlé ma boisson de pleurs,
10 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
A cause de ton indignation et de ton courroux; car tu m'as enlevé et jeté au loin.
11 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
Mes jours sont comme l'ombre à son déclin, et je deviens sec comme l'herbe.
12 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
Mais toi, Éternel, tu règnes à perpétuité, et ta mémoire dure d'âge en âge.
13 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
Tu te lèveras, tu auras compassion de Sion; car il est temps d'en avoir pitié; car le moment est venu.
14 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
Car tes serviteurs sont affectionnés à ses pierres, et ils ont pitié de sa poussière.
15 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
Alors les peuples craindront le nom de l'Éternel, et tous les rois de la terre, ta gloire;
16 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
Quand l'Éternel aura rebâti Sion, qu'il aura paru dans sa gloire,
17 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
Qu'il aura écouté la requête des désolés, et n'aura pas dédaigné leur supplication.
18 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
Cela sera écrit pour la génération à venir; et le peuple qui sera créé, louera l'Éternel.
19 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
Parce qu'il aura regardé du lieu élevé de sa sainteté, et que des cieux l'Éternel aura jeté les yeux sur la terre,
20 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
Pour entendre les gémissements des captifs, pour délivrer ceux qui sont voués à la mort;
21 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
Afin qu'on célèbre en Sion le nom de l'Éternel, et sa louange dans Jérusalem,
22 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
Quand tous les peuples s'assembleront, et tous les royaumes, pour servir l'Éternel.
23 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
Il a abattu ma force en chemin; il a abrégé mes jours.
24 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
J'ai dit: Mon Dieu, ne m'enlève pas au milieu de mes jours. Tes années sont d'âge en âge.
25 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
Tu as jadis fondé la terre, et les cieux sont l'ouvrage de tes mains.
26 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
Ils périront, mais toi tu subsisteras; ils vieilliront tous comme un vêtement; tu les changeras comme un habit, et ils seront changés.
27 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
Mais toi, tu es toujours le même, et tes années ne finiront point.
28 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
Les enfants de tes serviteurs habiteront en repos, et leur postérité sera affermie devant toi.
