Псалми 102
1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
A prayer of the afflicted when he is faint and pours out his lament before Yahweh. Hear my prayer, Yahweh; hear my cry to you.
2 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
Do not hide your face from me in my time of trouble. Listen to me. When I call out to you, answer me quickly.
3 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
For my days pass away like smoke, and my bones burn like fire.
4 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
My heart is crushed, and I am like grass that has withered. I forget to eat any food.
5 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
With my continual groaning, I have become very thin.
6 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
I am like a pelican of the wilderness; I have become like an owl in the ruins.
7 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
I lie awake like a solitary bird, alone on the housetop.
8 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
My enemies taunt me all day long; those who mock me use my name in curses.
9 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
I eat ashes like bread and mix my drink with tears.
10 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
Because of your raging anger, you have lifted me up to throw me down.
11 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
My days are like a shadow that fades, and I have withered like grass.
12 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
But you, Yahweh, live forever, and your fame is for all generations.
13 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
You will rise up and have mercy on Zion. Now is the time to have mercy upon her; the appointed time has come.
14 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
For your servants hold her stones dear and feel compassion for the dust of her ruins.
15 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
The nations will respect your name, Yahweh, and all the kings of the earth will honor your glory.
16 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
Yahweh will rebuild Zion and will appear in his glory.
17 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
At that time, he will respond to the prayer of the destitute; he will not reject their prayer.
18 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
This will be written for future generations, and a people not yet born will praise Yahweh.
19 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
For he has looked down from the holy heights; from heaven Yahweh has viewed the earth,
20 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
to hear the groaning of the prisoners, to release those who were condemned to death.
21 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
Then men will proclaim the name of Yahweh in Zion and his praise in Jerusalem
22 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
when the peoples and kingdoms gather together to serve Yahweh.
23 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
He has taken away my strength in the middle of life. He has shortened my days.
24 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
I said, “My God, do not take me away in the middle of life; you are here throughout all generations.
25 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
In ancient times you set the earth in place; the heavens are the work of your hands.
26 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
They will perish, but you will remain; they will all grow old like a garment; like clothing, you will remove them, and they will disappear.
27 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
But you are the same, and your years will have no end.
28 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
The children of your servants will live on, and their descendants will live in your presence.”
