Псалми 102
1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
A prayer of an afflicted [person] if he grows faint and before Yahweh he pours out complaint his. O Yahweh hear! prayer my and cry for help my to you let it come.
2 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
May not you hide face your - from me on [the] day [when] it is distress to me incline to me ear your on [the] day [when] I will call out hurry answer me.
3 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
For they have come to an end in smoke days my and bones my like a hearth they have been burned.
4 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
It has been struck like vegetation and it has withered heart my for I have forgotten from eating food my.
5 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
From [the] sound of groaning my it clings bone[s] my to flesh my.
6 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
I am like a desert owl of [the] wilderness I am like an owl of [the] waste places.
7 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
I am wakeful and I have become like a bird isolated on a roof.
8 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
All the day they have taunted me enemies my [those who] mock me by me they have sworn.
9 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
For ash[es] like food I have eaten and drinks my with weeping I have mixed.
10 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
Because of indignation your and wrath your for you have picked up me and you have thrown away me.
11 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
Days my [are] like a shadow extended and I like vegetation I am withering.
12 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
And you O Yahweh for ever you sit and remembrance of you [is] to a generation and a generation.
13 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
You you will arise you will have compassion on Zion for [it is] [the] time to show favor to it for it has come [the] appointed time.
14 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
For they take pleasure in servants your stones its and dust its they show favor to.
15 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
And they may fear nations [the] name of Yahweh and all [the] kings of the earth glory your.
16 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
For he has built Yahweh Zion he has appeared in glory his.
17 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
He has turned to [the] prayer of the destitute person and not he has despised prayer their.
18 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
Let it be written this for a generation later and a people [who will] be created it will praise Yahweh.
19 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
For he has looked down from [the] height of holiness his Yahweh from heaven - to earth he has looked.
20 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
To hear [the] groaning of prisoner[s] to set free [the] sons of death.
21 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
To recount in Zion [the] name of Yahweh and praise his in Jerusalem.
22 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
When gather peoples together and kingdoms to serve Yahweh.
23 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
He has humbled in the way (strength my *Q(K)*) he has cut short days my.
24 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
I said O God my may not you lift up me in [the] middle of days my [are] in a generation of generations years your.
25 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
Before the earth you founded and [were] [the] work of hands your [the] heavens.
26 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
They - they will perish and you you will endure and all of them like garment they will wear out like clothing you will change them and they may pass away.
27 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
And you [are] he and years your not they will come to an end.
28 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
[the] children of Servants your they will dwell and offspring their before you it will be established.
