Псалми 102
1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
“A prayer of the afflicted, when in deep distress he poureth out his complaint before the Lord.” Hear my prayer, O LORD! And let my cry come unto thee!
2 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
Hide not thy face from me in the day of my trouble; Incline thine ear to me when I call! Answer me speedily!
3 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
For my life is consumed like smoke, And my bones burn like a brand.
4 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
My heart is smitten and withered like grass; Yea, I forget to eat my bread.
5 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
By reason of my sighing, my bones cleave to my skin;
6 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
I am like the pelican of the wilderness; I am like an owl amid ruins.
7 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
I am sleepless; I am like a solitary bird upon the house-top.
8 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
All the day long my enemies reproach me; They who rage against me curse by me.
9 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
For I eat ashes like bread, And mingle my drink with tears.
10 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
On account of thine indignation and thy wrath; For thou hast lifted me up and cast me down!
11 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
My life is like a declining shadow, And I wither like grass.
12 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
But thou, O LORD! endurest for ever, And thy name from generation to generation!
13 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
Thou wilt arise and have pity upon Zion, For the time to favor her, yea, the set time, is come.
14 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
For thy servants take pleasure in her stones; Yea, they have a regard for her dust.
15 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
Then shall the nations fear the name of Jehovah, And all the kings of the earth thy glory.
16 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
For Jehovah will build up Zion; He will appear in his glory.
17 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
He will regard the prayer of the destitute, And not despise their supplication.
18 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
This shall be written for the generation to come, That the people to be born may praise Jehovah.
19 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
For he looketh down from his holy height, From heaven doth he cast his eye upon the earth,
20 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
To listen to the sighs of the prisoner. To release those that are doomed to death;
21 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
That they may declare the name of Jehovah in Zion, And his praise in Jerusalem,
22 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
When the nations are assembled together, And the kingdoms to serve Jehovah.
23 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
He hath weakened my strength on the way, He hath shortened my days.
24 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
I say, O my God! take me not away in the midst of my days! Thy years endure through all generations.
25 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
Of old hast thou laid the foundations of the earth, And the heavens are the work of thy hands;
26 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
They shall perish, but thou shalt endure; Yea, all of them shall wax old like a garment; As a vesture shalt thou change them, And they shall be changed;
27 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
But thou art the same, And thy years have no end.
28 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
The children of thy servants shall dwell securely, And their posterity shall be established before thee.
