Псалми 102
1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
A PRAYER OF THE AFFLICTED WHEN HE IS FEEBLE, AND POURS OUT HIS COMPLAINT BEFORE YHWH. O YHWH, hear my prayer, indeed, my cry comes to You.
2 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
Do not hide Your face from me, In a day of my adversity, Incline Your ear to me, In the day I call, hurry, answer me.
3 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
For my days have been consumed in smoke, And my bones have burned as a firebrand.
4 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
Struck as the herb, and withered, is my heart, For I have forgotten to eat my bread.
5 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
From the voice of my sighing My bone has cleaved to my flesh.
6 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
I have been like to a pelican of the wilderness, I have been as an owl of the dry places.
7 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
I have watched, and I am As a bird alone on the roof.
8 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
All the day my enemies reproached me, Those mad at me have sworn against me.
9 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
Because I have eaten ashes as bread, And have mingled my drink with weeping,
10 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
From Your indignation and Your wrath, For You have lifted me up, And cast me down.
11 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
My days [are] stretched out as a shadow, And I am withered as the herb.
12 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
And You, O YHWH, abide for all time, And Your memorial from generation to generation.
13 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
You rise—You pity Zion, For the time to favor her, For the appointed time has come.
14 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
For Your servants have been pleased with her stones, And they favor her dust.
15 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
And nations fear the Name of YHWH, And all kings of the earth Your glory,
16 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
For YHWH has built Zion, He has been seen in His glory,
17 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
He turned to the prayer of the destitute, And He has not despised their prayer.
18 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
This is written for a later generation, And the people created praise YAH.
19 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
For He has looked From the high place of His sanctuary. YHWH looked attentively from the heavens to earth,
20 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
To hear the groan of the prisoner, To loose sons of death,
21 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
To declare in Zion the Name of YHWH, And His praise in Jerusalem,
22 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
In the peoples being gathered together, And the kingdoms—to serve YHWH.
23 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
He has humbled my power in the way, He has shortened my days.
24 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
I say, “My God, do not take me up in the midst of my days,” Your years [are] through all generations.
25 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
You founded the earth before time, And the heavens [are] the work of Your hands.
26 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
They perish, and You remain, And all of them become old as a garment, You change them as clothing, And they are changed.
27 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
And You [are] the same, and Your years are not finished.
28 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
The sons of Your servants continue, And their seed is established before You!
