Псалми 102
1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
A prayer of the afflicted, when he shall be in distresse, and pour forth his meditation before the Lord. O Lord, heare my prayer, and let my crye come vnto thee.
2 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
Hide not thy face from me in the time of my trouble: incline thine eares vnto me: when I call, make haste to heare me.
3 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
For my dayes are consumed like smoke, and my bones are burnt like an herthe.
4 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
Mine heart is smitten and withereth like grasse, because I forgate to eate my bread.
5 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
For the voyce of my groning my bones doe cleaue to my skinne.
6 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
I am like a pelicane of the wildernesse: I am like an owle of the deserts.
7 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
I watch and am as a sparrowe alone vpon the house top.
8 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
Mine enemies reuile me dayly, and they that rage against me, haue sworne against me.
9 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
Surely I haue eaten asshes as bread, and mingled my drinke with weeping,
10 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
Because of thine indignation and thy wrath: for thou hast heaued me vp, and cast me downe.
11 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
My dayes are like a shadowe that fadeth, and I am withered like grasse.
12 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
But thou, O Lord, doest remaine for euer, and thy remembrance from generation to generation.
13 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
Thou wilt arise and haue mercy vpon Zion: for the time to haue mercie thereon, for the appointed time is come.
14 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
For thy seruants delite in the stones thereof, and haue pitie on the dust thereof.
15 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
Then the heathen shall feare the Name of the Lord, and all the Kings of the earth thy glory,
16 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
When the Lord shall build vp Zion, and shall appeare in his glory,
17 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
And shall turne vnto the prayer of the desolate, and not despise their prayer.
18 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
This shall be written for the generation to come: and the people, which shalbe created, shall prayse the Lord.
19 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
For he hath looked downe from the height of his Sanctuarie: out of the heauen did the Lord beholde the earth,
20 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
That he might heare the mourning of the prisoner, and deliuer the children of death:
21 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
That they may declare the Name of the Lord in Zion, and his prayse in Ierusalem,
22 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
When the people shalbe gathered together, and the kingdomes to serue the Lord.
23 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
He abated my strength in the way, and shortened my dayes.
24 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
And I sayd, O my God, take me not away in the middes of my dayes: thy yeeres endure from generation to generation.
25 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
Thou hast aforetime layde the foundation of the earth, and the heauens are the worke of thine hands.
26 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
They shall perish, but thou shalt endure: euen they all shall waxe olde as doeth a garment: as a vesture shalt thou change them, and they shall be changed.
27 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
But thou art the same, and thy yeeres shall not fayle.
28 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
The children of thy seruants shall continue, and their seede shall stand fast in thy sight.
