Псалми 102
1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
A Prayer of the afflicted, when he is overwhelmed, and poureth out his complaint before Jehovah. Jehovah, hear my prayer, and let my cry come unto thee.
2 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
Hide not thy face from me: in the day of my trouble, incline thine ear unto me; in the day I call, answer me speedily.
3 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
For my days are consumed like smoke, and my bones are burned as a firebrand.
4 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
My heart is smitten and withered like grass; yea, I have forgotten to eat my bread.
5 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
By reason of the voice of my groaning, my bones cleave to my flesh.
6 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
I am become like the pelican of the wilderness, I am as an owl in desolate places;
7 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
I watch, and am like a sparrow alone upon the housetop.
8 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
Mine enemies reproach me all the day; they that are mad against me swear by me.
9 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
For I have eaten ashes like bread, and mingled my drink with weeping,
10 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
Because of thine indignation and thy wrath; for thou hast lifted me up, and cast me down.
11 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
My days are like a lengthened-out shadow, and I, I am withered like grass.
12 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
But thou, Jehovah, abidest for ever, and thy memorial from generation to generation.
13 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
Thou wilt rise up, thou wilt have mercy upon Zion: for it is the time to be gracious to her, for the set time is come.
14 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
For thy servants take pleasure in her stones, and favour her dust.
15 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
And the nations shall fear the name of Jehovah, and all the kings of the earth thy glory.
16 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
When Jehovah shall build up Zion, he will appear in his glory.
17 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
He will regard the prayer of the destitute one, and not despise their prayer.
18 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
This shall be written for the generation to come; and a people that shall be created shall praise Jah:
19 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
For he hath looked down from the height of his sanctuary; from the heavens hath Jehovah beheld the earth,
20 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
To hear the groaning of the prisoner, to loose those that are appointed to die;
21 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
That the name of Jehovah may be declared in Zion, and his praise in Jerusalem,
22 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
When the peoples shall be gathered together, and the kingdoms, to serve Jehovah.
23 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
He weakened my strength in the way, he shortened my days.
24 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
I said, My God, take me not away in the midst of my days! ...Thy years are from generation to generation.
25 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
Of old hast thou founded the earth, and the heavens are the work of thy hands:
26 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
They shall perish, but thou continuest; and all of them shall grow old as a garment: as a vesture shalt thou change them, and they shall be changed.
27 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
But thou art the Same, and thy years shall have no end.
28 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
The children of thy servants shall abide, and their seed shall be established before thee.
