Псалми 102
1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
A prayer of one who is afflicted, when he grows faint and pours out his lament before the LORD. Hear my prayer, O LORD; let my cry for help come before You.
2 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
Do not hide Your face from me in my day of distress. Incline Your ear to me; answer me quickly when I call.
3 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
For my days vanish like smoke, and my bones burn like glowing embers.
4 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
My heart is afflicted, and withered like grass; I even forget to eat my bread.
5 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
Through my loud groaning my flesh clings to my bones.
6 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
I am like a desert owl, like an owl among the ruins.
7 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
I lie awake; I am like a lone bird on a housetop.
8 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
All day long my enemies taunt me; they ridicule me and curse me.
9 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
For I have eaten ashes like bread and mixed my drink with tears
10 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
because of Your indignation and wrath, for You have picked me up and cast me aside.
11 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
My days are like lengthening shadows, and I wither away like grass.
12 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
But You, O LORD, sit enthroned forever; Your renown endures to all generations.
13 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
You will rise up and have compassion on Zion, for it is time to show her favor— the appointed time has come.
14 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
For Your servants delight in her stones and take pity on her dust.
15 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
So the nations will fear the name of the LORD, and all the kings of the earth will fear Your glory.
16 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
For the LORD will rebuild Zion; He has appeared in His glory.
17 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
He will turn toward the prayer of the destitute; He will not despise their prayer.
18 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
Let this be written for the generation to come, so that a people not yet created may praise the LORD.
19 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
For He looked down from the heights of His sanctuary; the LORD gazed out from heaven to earth
20 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
to hear a prisoner’s groaning, to release those condemned to death,
21 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
that they may proclaim the name of the LORD in Zion and praise Him in Jerusalem,
22 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
when peoples and kingdoms assemble to serve the LORD.
23 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
He has broken my strength on the way; He has cut short my days.
24 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
I say: “O my God, do not take me in the midst of my days! Your years go on through all generations.
25 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
In the beginning You laid the foundations of the earth, and the heavens are the work of Your hands.
26 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
They will perish, but You remain; they will all wear out like a garment. Like clothing You will change them, and they will be passed on.
27 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
But You remain the same, and Your years will never end.
28 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
The children of Your servants will dwell securely, and their descendants will be established before You.”
