Псалми 102
1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
受壓迫者在憂心悲愁時，向上主訴苦訴。 上主，求您允許我的祈求，願我的呼聲上達於您！
2 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
在我蒙難時日，求您不要掩面迴避我，我呼號您時，求您側耳聽我，迅速俯允我。
3 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
因為我的日月消散如雲煙，我的骨骸枯焦如火煎。
4 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
我的心憔悴得枯草一般，因此我也忘記了吃我的飯。
5 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
因為我哀傷得過度，我已僅是皮包骨頭。
6 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
我好像成了曠野中的淘河，我又像成了廢墟中的鴟鶚；
7 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
整夜不眠，獨自哀號，像屋頂的孤零小鳥。
8 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
我的仇敵常不停地辱罵我，對我猖狂的人，指名詛咒我；
9 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
我吃灰塵當食糧，我喝眼淚當水湯；
10 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
為了您的義憤與震怒，您把我舉起，將我撲拋去。
11 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
我的日月像傾斜的陰影，我的本身好像禾草枯零。
12 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
然而上主，您卻永遠常在，您的名號萬也代不衰。
13 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
求您起來，願您寬赦熙雍，因憐憫她的時日已來臨。
14 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
因您的眾僕愛惜她的石頭，他們也念念不忘她的廢壚。
15 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
上主，萬民必敬愛您的聖名，普世列王必敬愛您的光榮。
16 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
因為上主必定要重建熙雍，且要顯現於自己的光榮中。
17 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
祂必垂顧窮苦人的祈禱，也決不拒絕他們的哀號。
18 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
將此事寫出流給後世，叫新生的人民讚美上主。
19 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
因上主由至高聖所俯視，由高天之上垂顧人間世，
20 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
為傾聽俘虜的哀嘆，為釋放待斃的囚犯，
21 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
為在熙雍傳述上主的聖名，在耶路撒冷宣揚祂的光榮。
22 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
那時萬民都要聚集在一處，諸邦列國也要來朝拜上主。
23 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
祂在中途將我的力量消滅，將我的歲月縮短；
24 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
我說：我天主，莫我中年夭折，但願您的歲月永留萬代。
25 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
在起初您奠定了下地，上天也是您手的功績。
26 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
天地必要毀滅，而您永遠存在，萬物必要如同衣裳一樣衰敗，有如衣服更換，都要新存化代謝；
27 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
但是您卻永存不變，您的壽命無盡無限。
28 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
願您僕人的子女居家安康，願他們的子孫在您前永昌。
