Псалми 10
1 Для чо́го стоїш Ти, о Господи, зда́лека, в час недолі ховаєшся?
Ut quid, Domine, recessisti longe; despicis in opportunitatibus, in tribulatione?
2 Безбожний в своїм гордува́нні женеться за вбогим, — хай схо́плені будуть у пі́дступах, які замишляли вони!
Dum superbit impius, incenditur pauper: comprehenduntur in consiliis quibus cogitant.
3 Бо жада́нням своєї душі нечестивий пишається, а ласу́н проклинає, зневажає він Господа.
Quoniam laudatur peccator in desideriis animæ suæ, et iniquus benedicitur.
4 У го́рдощах каже безбожний, що „Він не слідку́є“, бо „Бога нема“, — оце всі його по́мисли!
Exacerbavit Dominum peccator: secundum multitudinem iræ suæ, non quæret.
5 Сильні дороги його повсякча́сно, від нього суди́ Твої ви́соко, — тим то віддму́хує він ворогів своїх.
Non est Deus in conspectu ejus; inquinatæ sunt viæ illius in omni tempore. Auferuntur judicia tua a facie ejus; omnium inimicorum suorum dominabitur.
6 Сказав він у серці своєму: „Я не захита́юсь, бо ли́ха навіки не буде мені“.
Dixit enim in corde suo: Non movebor a generatione in generationem, sine malo.
7 Уста́ його повні прокля́ття й обма́ни та зради, під його язиком — злочи́нство й пере́ступ.
Cujus maledictione os plenum est, et amaritudine, et dolo; sub lingua ejus labor et dolor.
8 Причаївшись, сидить на подві́р'ях, мордує невинного, його очі слідкують за вбогим.
Sedet in insidiis cum divitibus in occultis, ut interficiat innocentem.
9 В укритті́ він чату́є, як лев той у за́рості, чатує схопи́ти убогого, хапа́є убогого й тягне його в свою сі́тку.
Oculi ejus in pauperem respiciunt; insidiatur in abscondito, quasi leo in spelunca sua. Insidiatur ut rapiat pauperem; rapere pauperem dum attrahit eum.
10 Припадає, знижається він, — і попада́ють убогі в його міцні кігті …
In laqueo suo humiliabit eum; inclinabit se, et cadet cum dominatus fuerit pauperum.
11 Безбожний говорить у серці своїм: „Бог забув, заховав Він обличчя Своє, не побачить ніко́ли“.
Dixit enim in corde suo: Oblitus est Deus; avertit faciem suam, ne videat in finem.
12 Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих!
Exsurge, Domine Deus, exaltetur manus tua; ne obliviscaris pauperum.
13 Чому́ нечестивий обра́жує Бога і говорить у серці своїм, що Ти не слідкуєш?
Propter quid irritavit impius Deum? dixit enim in corde suo: Non requiret.
14 Але́ Ти все бачиш, бо спостеріга́єш злочинство та у́тиск, щоб віддати Своєю рукою! На Тебе слаби́й опира́ється, Ти сироті помічни́к.
Vides, quoniam tu laborem et dolorem consideras, ut tradas eos in manus tuas. Tibi derelictus est pauper; orphano tu eris adjutor.
15 Зламай же раме́но безбожному, і злого скарай за неправду його, — аж більше не зна́йдеш його́!
Contere brachium peccatoris et maligni; quæretur peccatum illius, et non invenietur.
16 Господь — Цар на вічні віки́, із землі Його згинуть погани!
Dominus regnabit in æternum, et in sæculum sæculi; peribitis, gentes, de terra illius.
17 Бажа́ння пони́жених чуєш Ти, Господи, серця́ їх зміцня́єш, їх вислухо́вує ухо Твоє,
Desiderium pauperum exaudivit Dominus; præparationem cordis eorum audivit auris tua:
18 щоб дати суд сироті та пригні́ченому, щоб більш не страши́в чоловік із землі!
judicare pupillo et humili, ut non apponat ultra magnificare se homo super terram.]
