Псалми 10
1 Для чо́го стоїш Ти, о Господи, зда́лека, в час недолі ховаєшся?
Perché, Signore, stai lontano, nel tempo dell'angoscia ti nascondi?
2 Безбожний в своїм гордува́нні женеться за вбогим, — хай схо́плені будуть у пі́дступах, які замишляли вони!
Il misero soccombe all'orgoglio dell'empio e cade nelle insidie tramate.
3 Бо жада́нням своєї душі нечестивий пишається, а ласу́н проклинає, зневажає він Господа.
L'empio si vanta delle sue brame, l'avaro maledice, disprezza Dio.
4 У го́рдощах каже безбожний, що „Він не слідку́є“, бо „Бога нема“, — оце всі його по́мисли!
L'empio insolente disprezza il Signore: «Dio non se ne cura: Dio non esiste»; questo è il suo pensiero.
5 Сильні дороги його повсякча́сно, від нього суди́ Твої ви́соко, — тим то віддму́хує він ворогів своїх.
Le sue imprese riescono sempre. Son troppo in alto per lui i tuoi giudizi: disprezza tutti i suoi avversari.
6 Сказав він у серці своєму: „Я не захита́юсь, бо ли́ха навіки не буде мені“.
Egli pensa: «Non sarò mai scosso, vivrò sempre senza sventure».
7 Уста́ його повні прокля́ття й обма́ни та зради, під його язиком — злочи́нство й пере́ступ.
Di spergiuri, di frodi e d'inganni ha piena la bocca, sotto la sua lingua sono iniquità e sopruso.
8 Причаївшись, сидить на подві́р'ях, мордує невинного, його очі слідкують за вбогим.
Sta in agguato dietro le siepi, dai nascondigli uccide l'innocente.
9 В укритті́ він чату́є, як лев той у за́рості, чатує схопи́ти убогого, хапа́є убогого й тягне його в свою сі́тку.
I suoi occhi spiano l'infelice, sta in agguato nell'ombra come un leone nel covo. Sta in agguato per ghermire il misero, ghermisce il misero attirandolo nella rete.
10 Припадає, знижається він, — і попада́ють убогі в його міцні кігті …
Infierisce di colpo sull'oppresso, cadono gl'infelici sotto la sua violenza.
11 Безбожний говорить у серці своїм: „Бог забув, заховав Він обличчя Своє, не побачить ніко́ли“.
Egli pensa: «Dio dimentica, nasconde il volto, non vede più nulla».
12 Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих!
Sorgi, Signore, alza la tua mano, non dimenticare i miseri.
13 Чому́ нечестивий обра́жує Бога і говорить у серці своїм, що Ти не слідкуєш?
Perché l'empio disprezza Dio e pensa: «Non ne chiederà conto»?
14 Але́ Ти все бачиш, бо спостеріга́єш злочинство та у́тиск, щоб віддати Своєю рукою! На Тебе слаби́й опира́ється, Ти сироті помічни́к.
Eppure tu vedi l'affanno e il dolore, tutto tu guardi e prendi nelle tue mani. A te si abbandona il misero, dell'orfano tu sei il sostegno. Spezza il braccio dell'empio e del malvagio;
15 Зламай же раме́но безбожному, і злого скарай за неправду його, — аж більше не зна́йдеш його́!
Punisci il suo peccato e più non lo trovi.
16 Господь — Цар на вічні віки́, із землі Його згинуть погани!
Il Signore è re in eterno, per sempre: dalla sua terra sono scomparse le genti.
17 Бажа́ння пони́жених чуєш Ти, Господи, серця́ їх зміцня́єш, їх вислухо́вує ухо Твоє,
Tu accogli, Signore, il desiderio dei miseri, rafforzi i loro cuori, porgi l'orecchio
18 щоб дати суд сироті та пригні́ченому, щоб більш не страши́в чоловік із землі!
per far giustizia all'orfano e all'oppresso; e non incuta più terrore l'uomo fatto di terra.
