Псалми 10
1 Для чо́го стоїш Ти, о Господи, зда́лека, в час недолі ховаєшся?
Why standest thou afar off, O LORD? [why] hidest thou [thyself] in times of trouble?
2 Безбожний в своїм гордува́нні женеться за вбогим, — хай схо́плені будуть у пі́дступах, які замишляли вони!
The wicked in [his] pride doth persecute the poor: let them be taken in the devices that they have imagined.
3 Бо жада́нням своєї душі нечестивий пишається, а ласу́н проклинає, зневажає він Господа.
For the wicked boasteth of his heart's desire, and blesseth the covetous, [whom] the LORD abhorreth.
4 У го́рдощах каже безбожний, що „Він не слідку́є“, бо „Бога нема“, — оце всі його по́мисли!
The wicked, through the pride of his countenance, will not seek [after God]: God [is] not in all his thoughts.
5 Сильні дороги його повсякча́сно, від нього суди́ Твої ви́соко, — тим то віддму́хує він ворогів своїх.
His ways are always grievous; thy judgments [are] far above out of his sight: [as for] all his enemies, he puffeth at them.
6 Сказав він у серці своєму: „Я не захита́юсь, бо ли́ха навіки не буде мені“.
He hath said in his heart, I shall not be moved: for [I shall] never [be] in adversity.
7 Уста́ його повні прокля́ття й обма́ни та зради, під його язиком — злочи́нство й пере́ступ.
His mouth is full of cursing and deceit and fraud: under his tongue [is] mischief and vanity.
8 Причаївшись, сидить на подві́р'ях, мордує невинного, його очі слідкують за вбогим.
He sitteth in the lurking places of the villages: in the secret places doth he murder the innocent: his eyes are privily set against the poor.
9 В укритті́ він чату́є, як лев той у за́рості, чатує схопи́ти убогого, хапа́є убогого й тягне його в свою сі́тку.
He lieth in wait secretly as a lion in his den: he lieth in wait to catch the poor: he doth catch the poor, when he draweth him into his net.
10 Припадає, знижається він, — і попада́ють убогі в його міцні кігті …
He croucheth, [and] humbleth himself, that the poor may fall by his strong ones.
11 Безбожний говорить у серці своїм: „Бог забув, заховав Він обличчя Своє, не побачить ніко́ли“.
He hath said in his heart, God hath forgotten: he hideth his face; he will never see [it].
12 Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих!
Arise, O LORD; O God, lift up thy hand: forget not the humble.
13 Чому́ нечестивий обра́жує Бога і говорить у серці своїм, що Ти не слідкуєш?
Why doth the wicked contemn God? he hath said in his heart, Thou wilt not require [it].
14 Але́ Ти все бачиш, бо спостеріга́єш злочинство та у́тиск, щоб віддати Своєю рукою! На Тебе слаби́й опира́ється, Ти сироті помічни́к.
Thou hast seen [it]; for thou beholdest mischief and spite, to requite [it] with thy hand: the poor committeth himself to thee; thou art the helper of the fatherless.
15 Зламай же раме́но безбожному, і злого скарай за неправду його, — аж більше не зна́йдеш його́!
Break thou the arm of the wicked and the evil [man]: seek out his wickedness [till] thou shalt find none.
16 Господь — Цар на вічні віки́, із землі Його згинуть погани!
The LORD [is] King for ever and ever: the heathen have perished out of his land.
17 Бажа́ння пони́жених чуєш Ти, Господи, серця́ їх зміцня́єш, їх вислухо́вує ухо Твоє,
LORD, thou hast heard the desire of the humble: thou wilt prepare their heart, thou wilt cause thy ear to hear:
18 щоб дати суд сироті та пригні́ченому, щоб більш не страши́в чоловік із землі!
To judge the fatherless and the oppressed, that the man of the earth may no more oppress.
