Псалми 10
1 Для чо́го стоїш Ти, о Господи, зда́лека, в час недолі ховаєшся?
Why standest thou afar off, O LORD? Why hidest thou thyself in times of trouble?
2 Безбожний в своїм гордува́нні женеться за вбогим, — хай схо́плені будуть у пі́дступах, які замишляли вони!
Through the haughtiness of the wicked the poor are in distress; They are caught in the wiles which are contrived for them.
3 Бо жада́нням своєї душі нечестивий пишається, а ласу́н проклинає, зневажає він Господа.
The wicked boasteth of his heart's desire; The rapacious renounceth and contemneth Jehovah.
4 У го́рдощах каже безбожний, що „Він не слідку́є“, бо „Бога нема“, — оце всі його по́мисли!
The wicked [[saith]] in his haughtiness, “He careth not!” All his thoughts are, “There is no God.”
5 Сильні дороги його повсякча́сно, від нього суди́ Твої ви́соко, — тим то віддму́хує він ворогів своїх.
His course is always prosperous; Far in the heights are thy judgments from him; As for all his enemies, he puffeth at them.
6 Сказав він у серці своєму: „Я не захита́юсь, бо ли́ха навіки не буде мені“.
He saith in his heart, “I shall never fall; I shall never be in adversity.”
7 Уста́ його повні прокля́ття й обма́ни та зради, під його язиком — злочи́нство й пере́ступ.
His mouth is full of perjury, deceit, and oppression; Mischief and injustice are upon his tongue.
8 Причаївшись, сидить на подві́р'ях, мордує невинного, його очі слідкують за вбогим.
He sitteth in the lurking-places of the villages; In secret places doth he murder the innocent; His eyes are secretly fixed upon the poor.
9 В укритті́ він чату́є, як лев той у за́рості, чатує схопи́ти убогого, хапа́є убогого й тягне його в свою сі́тку.
He secretly lieth in wait, like a lion in a thicket; He lieth in wait to seize upon the helpless; He catcheth the poor, drawing him into his net.
10 Припадає, знижається він, — і попада́ють убогі в його міцні кігті …
He croucheth, and lowereth himself, And the wretched fall into his paws.
11 Безбожний говорить у серці своїм: „Бог забув, заховав Він обличчя Своє, не побачить ніко́ли“.
He saith in his heart, “God doth forget; He hideth his face; he doth never see it.”
12 Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих!
Arise, O LORD! O God, lift up thine hand: Forget not the distressed!
13 Чому́ нечестивий обра́жує Бога і говорить у серці своїм, що Ти не слідкуєш?
Wherefore doth the wicked contemn God, And say in his heart, “He careth not for it”?
14 Але́ Ти все бачиш, бо спостеріга́єш злочинство та у́тиск, щоб віддати Своєю рукою! На Тебе слаби́й опира́ється, Ти сироті помічни́к.
Thou dost see it; yea, thou beholdest malice and oppression, And markest it upon thy hand! The poor committeth himself to thee; Thou art the helper of the fatherless.
15 Зламай же раме́но безбожному, і злого скарай за неправду його, — аж більше не зна́йдеш його́!
Break thou the arm of the unjust and wicked man; Seek out his wickedness, till thou canst find none!
16 Господь — Цар на вічні віки́, із землі Його згинуть погани!
Jehovah is king for ever and ever; The gentiles shall perish out of his land.
17 Бажа́ння пони́жених чуєш Ти, Господи, серця́ їх зміцня́єш, їх вислухо́вує ухо Твоє,
Thou, O LORD! wilt hear the desires of the distressed; Thou wilt strengthen their hearts; Thou wilt lend a listening ear!
18 щоб дати суд сироті та пригні́ченому, щоб більш не страши́в чоловік із землі!
Thou wilt maintain the cause of the fatherless and the oppressed, That henceforth none may be driven from the land.
