Псалми 10
1 Для чо́го стоїш Ти, о Господи, зда́лека, в час недолі ховаєшся?
Wherefore, O Lord, standest thou afar off? hidest thyself in times of distress?
2 Безбожний в своїм гордува́нні женеться за вбогим, — хай схо́плені будуть у пі́дступах, які замишляли вони!
In the pride of the wicked doth he hotly pursue the poor: they are seized through the plans that those have devised.
3 Бо жада́нням своєї душі нечестивий пишається, а ласу́н проклинає, зневажає він Господа.
For the wicked boasteth of the longing of his soul, and the robber blesseth himself when he hath despised the Lord.
4 У го́рдощах каже безбожний, що „Він не слідку́є“, бо „Бога нема“, — оце всі його по́мисли!
The wicked, according to the pride of his wrathfulness, [saith, ] He will not require, There is no God [in] all his plans.
5 Сильні дороги його повсякча́сно, від нього суди́ Твої ви́соко, — тим то віддму́хує він ворогів своїх.
Prosperous are his ways at all times; far in the height [remain] thy punishments away from him: all his assailants—he puffeth at them.
6 Сказав він у серці своєму: „Я не захита́юсь, бо ли́ха навіки не буде мені“.
He saith in his heart, I shall not be moved; I shall be for many generations, and without adversity.
7 Уста́ його повні прокля́ття й обма́ни та зради, під його язиком — злочи́нство й пере́ступ.
Of the false oaths is his mouth full, and deceit and fraud: under his tongue is mischief and wickedness.
8 Причаївшись, сидить на подві́р'ях, мордує невинного, його очі слідкують за вбогим.
He sitteth in the lurking-places of the villages; in the secret places doth he murder the innocent: his eyes search for the unfortunate.
9 В укритті́ він чату́є, як лев той у за́рості, чатує схопи́ти убогого, хапа́є убогого й тягне його в свою сі́тку.
He lieth in wait in a secret place like a lion in his den; he lieth in wait to snatch up the poor: he snatcheth up the poor, as they draweth him into his net.
10 Припадає, знижається він, — і попада́ють убогі в його міцні кігті …
He croucheth, he bendeth himself, and the unfortunate fall through his might.
11 Безбожний говорить у серці своїм: „Бог забув, заховав Він обличчя Своє, не побачить ніко́ли“.
He saith in his heart, God hath forgotten; he hath hidden his face; he will never see it.
12 Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих!
Arise, O Lord; O God, lift up thy hand: forget not the afflicted.
13 Чому́ нечестивий обра́жує Бога і говорить у серці своїм, що Ти не слідкуєш?
For what doth the wicked despise God? [why] doth he say in his heart, Thou wilt not require it?
14 Але́ Ти все бачиш, бо спостеріга́єш злочинство та у́тиск, щоб віддати Своєю рукою! На Тебе слаби́й опира́ється, Ти сироті помічни́к.
Thou hast seen it: for thou beholdest mischief and despiteful acts, to requite it with thy hand: unto thee the unfortunate committeth himself; unto the fatherless hast thou [ever] been a helper.
15 Зламай же раме́но безбожному, і злого скарай за неправду його, — аж більше не зна́йдеш його́!
Break thou the arm of the wicked; and of the bad man—thou wilt inquire for his wickedness [till] thou find none.
16 Господь — Цар на вічні віки́, із землі Його згинуть погани!
The Lord is King for ever and ever: nations are perished out of his land.
17 Бажа́ння пони́жених чуєш Ти, Господи, серця́ їх зміцня́єш, їх вислухо́вує ухо Твоє,
The longing of the afflicted dost thou hear, O Lord! thou wilt strengthen their heart, thou wilt cause thy ear to listen:
18 щоб дати суд сироті та пригні́ченому, щоб більш не страши́в чоловік із землі!
To judge the fatherless and the oppressed, that not farther more shall be arrogant the mortal from the earth.
