Псалми 10
1 Для чо́го стоїш Ти, о Господи, зда́лека, в час недолі ховаєшся?
Why standest thou afar off, O Yhwh? why hidest thou thyself in times of trouble?
2 Безбожний в своїм гордува́нні женеться за вбогим, — хай схо́плені будуть у пі́дступах, які замишляли вони!
The wicked in his pride doth persecute the poor: let them be taken in the devices that they have imagined.
3 Бо жада́нням своєї душі нечестивий пишається, а ласу́н проклинає, зневажає він Господа.
For the wicked boasteth of his heart’s desire, and blesseth the covetous, whom Yhwh abhorreth.
4 У го́рдощах каже безбожний, що „Він не слідку́є“, бо „Бога нема“, — оце всі його по́мисли!
The wicked, through the pride of his countenance, will not seek after God: God is not in all his thoughts.
5 Сильні дороги його повсякча́сно, від нього суди́ Твої ви́соко, — тим то віддму́хує він ворогів своїх.
His ways are always grievous; thy judgments are far above out of his sight: as for all his enemies, he puffeth at them.
6 Сказав він у серці своєму: „Я не захита́юсь, бо ли́ха навіки не буде мені“.
He hath said in his heart, I shall not be moved: for I shall never be in adversity.
7 Уста́ його повні прокля́ття й обма́ни та зради, під його язиком — злочи́нство й пере́ступ.
His mouth is full of cursing and deceit and fraud: under his tongue is mischief and vanity.
8 Причаївшись, сидить на подві́р'ях, мордує невинного, його очі слідкують за вбогим.
He sitteth in the lurking places of the villages: in the secret places doth he murder the innocent: his eyes are privily set against the poor.
9 В укритті́ він чату́є, як лев той у за́рості, чатує схопи́ти убогого, хапа́є убогого й тягне його в свою сі́тку.
He lieth in wait secretly as a lion in his den: he lieth in wait to catch the poor: he doth catch the poor, when he draweth him into his net.
10 Припадає, знижається він, — і попада́ють убогі в його міцні кігті …
He croucheth, and humbleth himself, that the poor may fall by his strong ones.
11 Безбожний говорить у серці своїм: „Бог забув, заховав Він обличчя Своє, не побачить ніко́ли“.
He hath said in his heart, God hath forgotten: he hideth his face; he will never see it.
12 Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих!
Arise, O Yhwh; O God, lift up thine hand: forget not the humble.
13 Чому́ нечестивий обра́жує Бога і говорить у серці своїм, що Ти не слідкуєш?
Wherefore doth the wicked contemn God? he hath said in his heart, Thou wilt not require it.
14 Але́ Ти все бачиш, бо спостеріга́єш злочинство та у́тиск, щоб віддати Своєю рукою! На Тебе слаби́й опира́ється, Ти сироті помічни́к.
Thou hast seen it; for thou beholdest mischief and spite, to requite it with thy hand: the poor committeth himself unto thee; thou art the helper of the fatherless.
15 Зламай же раме́но безбожному, і злого скарай за неправду його, — аж більше не зна́йдеш його́!
Break thou the arm of the wicked and the evil man: seek out his wickedness till thou find none.
16 Господь — Цар на вічні віки́, із землі Його згинуть погани!
Yhwh is King for ever and ever: the heathen are perished out of his land.
17 Бажа́ння пони́жених чуєш Ти, Господи, серця́ їх зміцня́єш, їх вислухо́вує ухо Твоє,
Yhwh, thou hast heard the desire of the humble: thou wilt prepare their heart, thou wilt cause thine ear to hear:
18 щоб дати суд сироті та пригні́ченому, щоб більш не страши́в чоловік із землі!
To judge the fatherless and the oppressed, that the man of the earth may no more oppress.
