Псалми 10
1 Для чо́го стоїш Ти, о Господи, зда́лека, в час недолі ховаєшся?
Why standest thou farre off, O Lord, and hidest thee in due time, euen in affliction?
2 Безбожний в своїм гордува́нні женеться за вбогим, — хай схо́плені будуть у пі́дступах, які замишляли вони!
The wicked with pride doeth persecute the poore: let them be taken in the craftes that they haue imagined.
3 Бо жада́нням своєї душі нечестивий пишається, а ласу́н проклинає, зневажає він Господа.
For the wicked hath made boast of his owne heartes desire, and the couetous blesseth himselfe: he contemneth the Lord.
4 У го́рдощах каже безбожний, що „Він не слідку́є“, бо „Бога нема“, — оце всі його по́мисли!
The wicked is so proude that hee seeketh not for God: hee thinketh alwayes, There is no God.
5 Сильні дороги його повсякча́сно, від нього суди́ Твої ви́соко, — тим то віддму́хує він ворогів своїх.
His wayes alway prosper: thy iudgements are hie aboue his sight: therefore defieth he all his enemies.
6 Сказав він у серці своєму: „Я не захита́юсь, бо ли́ха навіки не буде мені“.
He saith in his heart, I shall neuer be moued, nor be in danger.
7 Уста́ його повні прокля́ття й обма́ни та зради, під його язиком — злочи́нство й пере́ступ.
His mouth is full of cursing and deceite and fraude: vnder his tongue is mischiefe and iniquitie.
8 Причаївшись, сидить на подві́р'ях, мордує невинного, його очі слідкують за вбогим.
He lieth in waite in the villages: in the secret places doeth hee murder the innocent: his eyes are bent against the poore.
9 В укритті́ він чату́є, як лев той у за́рості, чатує схопи́ти убогого, хапа́є убогого й тягне його в свою сі́тку.
He lyeth in waite secretly, euen as a lyon in his denne: he lyeth in waite to spoyle the poore: he doeth spoyle the poore, when he draweth him into his net.
10 Припадає, знижається він, — і попада́ють убогі в його міцні кігті …
He croucheth and boweth: therefore heaps of the poore doe fall by his might.
11 Безбожний говорить у серці своїм: „Бог забув, заховав Він обличчя Своє, не побачить ніко́ли“.
He hath said in his heart, God hath forgotten, he hideth away his face, and will neuer see.
12 Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих!
Arise, O Lord God: lift vp thine hande: forget not the poore.
13 Чому́ нечестивий обра́жує Бога і говорить у серці своїм, що Ти не слідкуєш?
Wherefore doeth the wicked contemne God? he saith in his heart, Thou wilt not regard.
14 Але́ Ти все бачиш, бо спостеріга́єш злочинство та у́тиск, щоб віддати Своєю рукою! На Тебе слаби́й опира́ється, Ти сироті помічни́к.
Yet thou hast seene it: for thou beholdest mischiefe and wrong, that thou mayest take it into thine handes: the poore committeth himselfe vnto thee: for thou art the helper of the fatherlesse.
15 Зламай же раме́но безбожному, і злого скарай за неправду його, — аж більше не зна́йдеш його́!
Breake thou the arme of the wicked and malicious: searche his wickednes, and thou shalt finde none.
16 Господь — Цар на вічні віки́, із землі Його згинуть погани!
The Lord is King for euer and euer: the heathen are destroyed foorth of his land.
17 Бажа́ння пони́жених чуєш Ти, Господи, серця́ їх зміцня́єш, їх вислухо́вує ухо Твоє,
Lord, thou hast heard the desire of the poore: thou preparest their heart: thou bendest thine eare to them,
18 щоб дати суд сироті та пригні́ченому, щоб більш не страши́в чоловік із землі!
To iudge the fatherlesse and poore, that earthly man cause to feare no more.
