Псалми 10
1 Для чо́го стоїш Ти, о Господи, зда́лека, в час недолі ховаєшся?
So then, why, O Lord, have you withdrawn far away? Why have you overlooked us in opportunity, in tribulation?
2 Безбожний в своїм гордува́нні женеться за вбогим, — хай схо́плені будуть у пі́дступах, які замишляли вони!
While the impious is arrogant, the poor is enflamed. They are held by the counsels that they devise.
3 Бо жада́нням своєї душі нечестивий пишається, а ласу́н проклинає, зневажає він Господа.
For the sinner is praised by the desires of his soul, and the iniquitous is blessed.
4 У го́рдощах каже безбожний, що „Він не слідку́є“, бо „Бога нема“, — оце всі його по́мисли!
The sinner has provoked the Lord; according to the multitude of his wrath, he will not seek him.
5 Сильні дороги його повсякча́сно, від нього суди́ Твої ви́соко, — тим то віддму́хує він ворогів своїх.
God is not before his sight. His ways are stained at all times. Your judgments are removed from his face. He will be master of all his enemies.
6 Сказав він у серці своєму: „Я не захита́юсь, бо ли́ха навіки не буде мені“.
For he has said in his heart, “I will not be disturbed: from generation to generation without evil.”
7 Уста́ його повні прокля́ття й обма́ни та зради, під його язиком — злочи́нство й пере́ступ.
His mouth is full of curses, and bitterness, and deceit. Under his tongue are hardship and sorrow.
8 Причаївшись, сидить на подві́р'ях, мордує невинного, його очі слідкують за вбогим.
He sits in ambush, with resources in hidden places, so that he may execute the innocent.
9 В укритті́ він чату́є, як лев той у за́рості, чатує схопи́ти убогого, хапа́є убогого й тягне його в свою сі́тку.
His eyes catch sight of the poor. He lies in ambush, in hiding like a lion in his den. He lies in ambush, so that he may seize the poor, to seize the poor as he draws him in.
10 Припадає, знижається він, — і попада́ють убогі в його міцні кігті …
With his snare, he will bring him down. He will crouch down and pounce, when he has power over the poor.
11 Безбожний говорить у серці своїм: „Бог забув, заховав Він обличчя Своє, не побачить ніко́ли“.
For he has said in his heart, “God has forgotten, he has turned away his face, lest he see to the end.”
12 Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих!
O Lord God, rise up. Let your hand be exalted. Do not forget the poor.
13 Чому́ нечестивий обра́жує Бога і говорить у серці своїм, що Ти не слідкуєш?
How has the impious one provoked God? For he has said in his heart, “He will not inquire.”
14 Але́ Ти все бачиш, бо спостеріга́єш злочинство та у́тиск, щоб віддати Своєю рукою! На Тебе слаби́й опира́ється, Ти сироті помічни́к.
You do see, for you examine hardship and sorrow, so that you may deliver them into your hands. The poor one has been abandoned to you. You will be a helper to the orphan.
15 Зламай же раме́но безбожному, і злого скарай за неправду його, — аж більше не зна́йдеш його́!
Break the arm of the sinner and the malicious. His sin will be sought, and it will not be found.
16 Господь — Цар на вічні віки́, із землі Його згинуть погани!
The Lord shall reign in eternity, even forever and ever. You will perish the Gentiles from his land.
17 Бажа́ння пони́жених чуєш Ти, Господи, серця́ їх зміцня́єш, їх вислухо́вує ухо Твоє,
The Lord has heeded the desire of the poor. Your ear has listened to the preparation of their heart,
18 щоб дати суд сироті та пригні́ченому, щоб більш не страши́в чоловік із землі!
so as to judge for the orphan and the humble, so that man may no longer presume to magnify himself upon the earth.
