Приповісті 1
1 При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
Los proverbios de Salomón, hijo de David, rey de Israel:
2 щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
Para conocer sabiduría y castigo; para entender las razones prudentes;
3 щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
para recibir el castigo de prudencia, justicia, juicio y equidad;
4 щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
para dar prudencia a los simples, y a los jóvenes inteligencia y consejo.
5 Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
Si el sabio los oyere, aumentará la doctrina; y el entendido adquirirá consejo;
6 щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
para entender parábola y declaración; palabras de sabios, y sus enigmas.
7 Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
El principio del conocimiento es el temor del SEÑOR; los locos despreciaron la sabiduría y el castigo.
8 Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
Oye, hijo mío, el castigo de tu padre, y no deseches la ley de tu madre;
9 вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
porque aumento de gracia serán a tu cabeza, y protección a tu cuello.
10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
Hijo mío, si los pecadores te quisieren engañar, no consientas.
11 Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
Si dijeren: Ven con nosotros, espiemos a alguno para matarle, acechemos al inocente sin razón;
los tragaremos vivos como el sepulcro, y enteros, como los que caen en un abismo; (Sheol h7585)
13 Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
hallaremos riquezas de toda clase, llenaremos nuestras casas de despojos;
14 Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
echa tu suerte entre nosotros; tengamos todos una bolsa,
15 сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
hijo mío, no andes en camino con ellos; aparta tu pie de sus veredas;
16 бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
porque sus pies correrán al mal, e irán presurosos a derramar sangre.
17 Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
Porque en vano se tenderá la red ante los ojos de toda ave;
18 то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
mas ellos a su propia sangre espían, y a sus propias almas ponen asechanza.
19 Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
Tales son las sendas de todo el que codicia la ganancia, la cual prenderá la vida de sus poseedores.
20 Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
La sabiduría clama de fuera; en las plazas da su voz;
21 на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
clama en los principales lugares de concurso; en las entradas de las puertas de la ciudad dice sus razones:
22 „Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
¿Hasta cuándo, oh simples, amaréis la simpleza, y los burladores desearán el burlar, y los locos aborrecerán la ciencia?
23 Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
Volveos a mi reprensión; he aquí yo os derramaré mi espíritu, y os haré saber mis palabras.
24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
Por cuanto llamé, y no quisisteis; extendí mi mano, y no hubo quien escuchase;
25 І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
antes desechasteis todo consejo mío, y no quisisteis mi reprensión;
26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
también yo me reiré en vuestra calamidad, y me burlaré cuando os viniere lo que teméis;
27 Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
cuando viniere como una destrucción lo que teméis, y vuestra calamidad llegare como un torbellino; cuando sobre vosotros viniere tribulación y angustia.
28 тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
Entonces me llamarán, y no responderé; me buscarán de mañana, y no me hallarán;
29 за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
por cuanto aborrecieron el conocimiento, y no escogieron el temor del SEÑOR,
30 не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
ni quisieron mi consejo, y menospreciaron toda reprensión mía.
31 І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
Comerán, pues, del fruto de su camino, y de sus consejos se hartarán.
32 бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
Porque el reposo de los ignorantes los matará, y la prosperidad de los locos los echará a perder.
33 А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
Mas el que me oyere, habitará confiadamente, y vivirá reposado del temor del mal.
