Приповісті 1
1 При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
Los proverbios de Salomón, hijo de David, rey de Israel:
2 щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
para conocer la sabiduría y la instrucción; para discernir las palabras del entendimiento;
3 щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
para recibir instrucción en el trato sabio, en la rectitud, la justicia y la equidad;
4 щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
para dar prudencia a los simples, conocimiento y discreción al joven —
5 Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
para que el sabio escuche y aumente su aprendizaje; para que el hombre de entendimiento alcance el sano consejo;
6 щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
para entender un proverbio y parábolas, las palabras y acertijos de los sabios.
7 Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
El temor a Yahvé es el principio del conocimiento, pero los necios desprecian la sabiduría y la instrucción.
8 Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
Hijo mío, escucha la instrucción de tu padre, y no abandones las enseñanzas de tu madre;
9 вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
pues serán una guirnalda que adornará tu cabeza, y cadenas alrededor del cuello.
10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
Hijo mío, si los pecadores te atraen no lo consienten.
11 Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
Si dicen: “Ven con nosotros. Acechemos la sangre. Acechemos en secreto a los inocentes sin causa.
Que se los trague vivos como el Seol, y entero, como los que bajan a la fosa. (Sheol h7585)
13 Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
Encontraremos toda la riqueza valiosa. Llenaremos nuestras casas con el botín.
14 Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
Echarán su suerte entre nosotros. Todos tendremos un bolso”—
15 сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
hijo mío, no camines por el camino con ellos. Mantén tu pie fuera de su camino,
16 бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
porque sus pies corren hacia el mal. Se apresuran a derramar sangre.
17 Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
Porque la red se tiende en vano a la vista de cualquier ave;
18 то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
pero estos acechan su propia sangre. Acechan en secreto por sus propias vidas.
19 Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
Así son los caminos de todo aquel que tiene afán de lucro. Le quita la vida a sus dueños.
20 Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
La sabiduría llama en voz alta en la calle. Ella pronuncia su voz en las plazas públicas.
21 на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
Llama a la cabeza de los lugares ruidosos. A la entrada de las puertas de la ciudad, pronuncia sus palabras:
22 „Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
“¿Hasta cuándo, simples, amaréis la sencillez? Cuánto tiempo se deleitarán los burladores en la burla, ¿y los tontos odian el conocimiento?
23 Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
Vuélvete ante mi reprimenda. Mira, derramaré mi espíritu sobre ti. Te daré a conocer mis palabras.
24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
Porque te he llamado y te has negado; He extendido mi mano y nadie me ha hecho caso;
25 І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
pero has ignorado todos mis consejos, y no quería ninguna de mis reprimendas;
26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
Yo también me reiré de tu desastre. Me burlaré cuando la calamidad te alcance,
27 Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
cuando la calamidad te alcanza como una tormenta, cuando tu desastre llega como un torbellino, cuando la angustia y la angustia se apoderan de ti.
28 тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
Entonces me llamarán, pero no responderé. Me buscarán con ahínco, pero no me encontrarán,
29 за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
porque odiaban el conocimiento, y no eligió el temor a Yahvé.
30 не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
No querían ningún consejo mío. Despreciaron toda mi reprimenda.
31 І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
Por eso comerán del fruto de su propio camino, y se llenan de sus propios esquemas.
32 бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
Porque la reincidencia de los simples los matará. La despreocupación de los tontos los destruirá.
33 А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
Pero el que me escuche habitará con seguridad, y estarán tranquilos, sin temor a sufrir daños”.
