Приповісті 1
1 При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
Los proverbios de Salomón, hijo de David, rey de Israel.
2 щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
Estos proverbios son para alcanzar sabiduría e instrucción, y para reconocer los dichos que proporcionan conocimiento.
3 щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
Los proverbios educan en razón, en vivir bien, en el sano juicio, y en actuar con justicia.
4 щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
Dan discernimiento a los inmaduros, así como conocimiento y discreción a los jóvenes.
5 Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
Las personas sabias escucharán y aprenderán aún más, y los que tienen buen juicio aprenderán a guiar a otros,
6 щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
entendiendo los proverbios y los enigmas, así como los dichos y preguntas de los sabios.
7 Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
El verdadero conocimiento comienza con la honra al Señor, pero los insensatos se burlan de la sabiduría y del buen consejo.
8 Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
Hijo mío, presta atención a la instrucción de tu padre, y no rechaces la enseñanza de tu madre.
9 вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
Son como una corona de gracia para adornar tu cabeza, y como dijes para tu cuello.
10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
Hijo mío, si alguna persona malvada quisiera tentarte, no cedas.
11 Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
Podrán decirte: “Ven con nosotros. Escondámonos y alistémonos para matar a cierta persona. ¡Hagámosle una emboscada y vamos a divertirnos!
¡Vamos y quemémoslo vivo, y llevémoslo a la tumba, aunque aún está sano! (Sheol h7585)
13 Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
Así podremos tomar sus pertenencias de valor, y llenaremos nuestros hogares con lo que habremos robado!
14 Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
¡Ven con nosotros y comprartiremos las ganancias!”
15 сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
Hijo mío, no sigas sus caminos. No vayas en la misma dirección con ellos.
16 бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
Porque ellos se corren para hacer el mal, y se apresuran en causar violencia y cometer asesinatos.
17 Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
De nada sirve ponerle una trampa a las aves si ellas la pueden ver.
18 то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
Sin embargo, estas personas malvadas se ocultan y están listas para matar a otros, pero ellos mismos son las víctimas. ¡Sus trampas son para ellos mismos!
19 Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
Esto es lo que te ocurrirá, si te enriqueces cometiendo crímenes: ¡Morirás!
20 Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
La sabiduría grita por las calles. Ella clama en las plazas.
21 на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
Grita en las esquinas llenas, y explica su mensaje en las puertas de la ciudad:
22 „Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
“¿Hasta cuándo amarán la insensatez, ustedes insensatos? ¿Hasta cuando, ustedes burladores, disfrutarán de sus burlas? ¿Hasta cuándo los tontos odiarán el conocimiento?
23 Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
Presten atención a mis advertencias, y yo derramaré sobre ustedes mis pensamientos más profundos. Les explicaré todo lo que sé.
24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
“Porque yo los he llamado pero ustedes se han negado a escuchar. Les extendí mi mano, pero no les importó.
25 І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
Ignoraron mi palabra, y no prestaron atención a mis advertencias.
26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
“Por eso me reiré de ustedes cuando estén en problemas. Me burlaré cuando el pánico se apodere de ustedes.
27 Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
Cuando el pánico caiga sobre ustedes como una tormenta, y la angustia los golpee como un torbellino. Cuando sobre ustedes venga el dolor y lamento,
28 тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
clamarán a mi pidiendo ayuda, pero yo no responderé. Me buscarán por todas partes, pero no me encontrarán.
29 за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
¿Por qué? Porque aborrecieron el conocimiento, y no eligieron respetar al Señor.
30 не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
Ellos no están dispuestos a aceptar mi consejo, y aborrecen mis advertencias.
31 І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
“Por lo tanto, tendrán que comer el fruto de sus propias decisiones, y se saciarán de sus propios planes retorcidos.
32 бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
Los necios mueren por su propia rebeldía. Los tontos son destruidos por su descuido.
33 А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
Pero todos los que me oyen estarán seguros, y vivirán sin preocuparse de problema alguno”.
