Приповісті 1
1 При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
Pregovori Salomona, Davidovega sina, Izraelovega kralja,
2 щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
da bi spoznali modrost in poučevanje, da bi zaznali besede razumevanja,
3 щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
da bi sprejeli poučevanje modrosti, pravice, sodbe in nepristranskost;
4 щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
da bi dali premetenost preprostemu, mladeniču spoznanje in preudarnost.
5 Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
Moder človek bo slišal in bo povečal učenje in razumen človek se bo dokopal k modrim nasvetom,
6 щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
da bo razumel pregovor in razlago, besede modrih in njihove temne izreke.
7 Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
Strah Gospodov je začetek spoznanja, toda bedaki prezirajo modrost in poučevanje.
8 Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
Moj sin, prisluhni poučevanju svojega očeta in ne zapusti postave svoje matere,
9 вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
kajti ona bosta ornament milosti tvoji glavi in verižici okoli tvojega vratu.
10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
Moj sin, če te grešniki privabljajo, ne privoli.
11 Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
Če rečejo: »Pridi z nami, v zasedi prežimo na kri, brez razloga se tajno pritajimo za nedolžnega,
požrimo jih žive kakor grob in cele, kakor tiste, ki gredo dol v jamo. (Sheol h7585)
13 Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
Našli bomo vse dragoceno imetje, svoje hiše bomo napolnili z ukradenim blagom.
14 Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
Svoj žreb vrzi med nas, vsi imejmo eno mošnjo.«
15 сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
Moj sin, ne hodi z njimi na pot, svoje stopalo zadrži pred njihovo stezo,
16 бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
kajti njihova stopala tečejo k zlu in hitijo, da prelijejo kri.
17 Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
Zagotovo je zaman razprostrta mreža v očeh katerekoli ptice.
18 то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
In oni prežijo v zasedi na svojo lastno kri, tajno se pritajijo za svoja lastna življenja.
19 Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
Takšne so poti vsakega, ki je pohlepen dobička, ki odvzema življenje svojim lastnikom.
20 Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
Modrost kliče zunaj, svoj glas izreka na ulicah,
21 на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
kliče na glavnem kraju vrveža, v odprtinah velikih vrat, v mestu izreka svoje besede, rekoč:
22 „Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
»Doklej boste, vi topi, ljubili topost? In se posmehljivci razveseljevali v svojem posmehovanju in bedaki sovražili spoznanje?
23 Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
Obrnite se na moj opomin. Glejte, na vas bom izlila svojega duha, razglašala vam bom svoje besede.
24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
Ker sem klicala, pa ste odklonili, iztegovala sem svojo roko, pa noben človek ni upošteval,
25 І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
temveč ste zaničevali vse moje svetovanje in niste hoteli mojega opomina,
26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
se bom tudi jaz smejala ob vaši katastrofi, zasmehovala bom, ko pride vaš strah,
27 Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
ko prihaja vaš strah kakor opustošenje in vaše uničenje kakor vrtinčast veter, ko nad vas prihajata tegoba in tesnoba.
28 тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
Tedaj se bodo obračali name, toda ne bom jim odgovorila, iskali me bodo zgodaj, toda ne bodo me našli,
29 за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
ker so sovražili spoznanje in niso izbrali strahu Gospodovega.
30 не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
Ničesar niso hoteli od mojega nasveta. Prezirali so vsak moj opomin.
31 І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
Zato bodo jedli od sadu svoje lastne poti in napolnjeni bodo s svojimi lastnimi naklepi.
32 бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
Kajti odvračanje od preprostosti jih bo ubilo in uspevanje bedakov jih bo uničilo.
33 А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
Toda kdorkoli me posluša, bo varno prebival in bo miren pred strahom zla.«
