Приповісті 1
1 При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
Parabolæ Salomonis, filii David, regis Israel.
2 щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
Ad sciendam sapientiam, et disciplinam:
3 щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
ad intelligenda verba prudentiæ: et suscipiendam eruditionem doctrinæ, iustitiam, et iudicium, et æquitatem:
4 щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
ut detur parvulis astutia, adolescenti scientia, et intellectus.
5 Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
Audiens, sapiens sapientior erit: et intelligens gubernacula possidebit.
6 щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
Animadvertet parabolam, et interpretationem, verba sapientum, et ænigmata eorum.
7 Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
Timor Domini principium sapientiæ. Sapientiam, atque doctrinam stulti despiciunt.
8 Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
Audi, fili mi, disciplinam patris tui, et ne dimittas legem matris tuæ:
9 вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
ut addatur gratia capiti tuo, et torques collo tuo.
10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
Fili mi, si te lactaverint peccatores, ne acquiescas eis.
11 Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
Si dixerint: Veni nobiscum, insidiemur sanguini, abscondamus tendiculas contra insontem frustra:
deglutiamus eum sicut infernus viventem, et integrum quasi descendentem in lacum. (Sheol h7585)
13 Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
Omnem pretiosam substantiam reperiemus, implebimus domos nostras spoliis.
14 Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
Sortem mitte nobiscum, marsupium unum sit omnium nostrum.
15 сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
Fili mi, ne ambules cum eis, prohibe pedem tuum a semitis eorum.
16 бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
Pedes enim illorum ad malum currunt, et festinant ut effundant sanguinem.
17 Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
Frustra autem iacitur rete ante oculos pennatorum.
18 то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
Ipsi quoque contra sanguinem suum insidiantur, et moliuntur fraudes contra animas suas.
19 Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
Sic semitæ omnis avari, animas possidentium rapiunt.
20 Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
Sapientia foris prædicat, in plateis dat vocem suam:
21 на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
in capite turbarum clamitat, in foribus portarum urbis profert verba sua, dicens:
22 „Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
Usquequo parvuli diligitis infantiam, et stulti ea, quæ sibi sunt noxia, cupient, et imprudentes odibunt scientiam?
23 Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
Convertimini ad correptionem meam: en proferam vobis spiritum meum, et ostendam vobis verba mea.
24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
Quia vocavi, et renuistis: extendi manum meam, et non fuit qui aspiceret.
25 І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
Despexistis omne consilium meum, et increpationes meas neglexistis.
26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
Ego quoque in interitu vestro ridebo, et subsannabo, cum vobis id, quod timebatis, advenerit.
27 Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
Cum irruerit repentina calamitas, et interitus quasi tempestas ingruerit: quando venerit super vos tribulatio, et angustia:
28 тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
Tunc invocabunt me, et non exaudiam: mane consurgent, et non invenient me:
29 за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
eo quod exosam habuerint disciplinam, et timorem Domini non susceperint,
30 не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
nec acquieverint consilio meo, et detraxerint universæ correptioni meæ.
31 І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
Comedent igitur fructus viæ suæ, suisque consiliis saturabuntur.
32 бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
Aversio parvulorum interficiet eos, et prosperitas stultorum perdet illos.
33 А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
Qui autem me audierit, absque terrore requiescet, et abundantia perfruetur, timore malorum sublato.
