Приповісті 1
1 При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
Karin maganar Solomon ɗan Dawuda, sarkin Isra’ila.
2 щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
Ga karin magana da za su taimake ka don samun hikima da horo; don ganewa kalmomi masu zurfi;
3 щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
don neman rayuwa ta horo da kuma ta hankali, kana yin abin da yake daidai, mai adalci da kuma wanda ya dace;
4 щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
don sa marar azanci yă yi hankali, yă sa matasa su sani, su kuma iya rarrabewa,
5 Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
bari masu hikima su saurara, su kuma ƙara ga saninsu, bari masu tunani kuma su sami jagora,
6 щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
don su fahimci karin magana da kuma misalai, kalmomi da kuma kacici-kacici masu hikima.
7 Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
Tsoron Ubangiji shi ne masomin ilimi, amma wawaye sun rena hikima da horo.
8 Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
Ɗana, ka saurari umarnin mahaifinka kada kuma ka ƙyale koyarwar mahaifiyarka.
9 вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
Za su zama kayan ado don su inganta ka da kuma sarƙar wuya don su yi wa wuyanka ado.
10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
Ɗana, in masu zunubi sun jarabce ka, kada ka yarda.
11 Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
In suka ce, “Zo mu tafi; mu yi kwanton ɓauna, mu nemi wani mu kashe, mu fāɗa wa marasa laifi;
mu haɗiye su da rai gaba ɗaya kamar kabari, kamar waɗanda suke gangarawa zuwa rami; (Sheol h7585)
13 Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
za mu sami dukiya masu daraja iri-iri, mu kuma cika gidajenmu da ganima;
14 Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
ka haɗa kai da mu, za mu kuwa raba abin da muka sato”
15 сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
ɗana, kada ka tafi tare da su, kada ka taka ƙafarka a hanyarsu;
16 бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
gama ƙafafunsu kan yi sauri ga yin zunubi, suna saurin yin kisankai.
17 Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
Ba shi da amfani a kafa tarko a idanun dukan tsuntsaye!
18 то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
Waɗannan irin mutane kansu suke kafa wa tarko; ba sa kama kome, sai rayukansu!
19 Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
Dukan waɗanda suke neman ribar da ba a samu a hanya mai kyau; ƙarshen wannan yakan ɗauke rayukansu.
20 Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
Hikima tana kira da ƙarfi a kan titi, tana ɗaga muryarta a dandalin taron jama’a;
21 на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
tana kira da ƙarfi a kan tituna masu surutu, tana yin jawabinta a hanyoyin shiga gari.
22 „Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
“Har yaushe ku da kuke marasa azanci za ku ci gaba a hanyoyinku marasa azanci? Har yaushe ku masu ba’a za ku yi ta murna cikin ba’arku wawaye kuma ku ƙi ilimi?
23 Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
Da a ce kun saurari tsawatata, da na faɗa muku dukan abin da yake zuciyata in kuma sanar da ku tunanina.
24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
Amma da yake kun ƙi ni sa’ad da na yi kira ba kuma wanda ya saurara sa’ad da na miƙa hannuna,
25 І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
da yake kun ƙi dukan shawarata ba ku kuma yarda da tsawatata ba,
26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
Zan yi muku dariya sa’ad da masifa ta same ku, zan yi muku ba’a sa’ad da bala’i ya same ku,
27 Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
sa’ad da bala’i ya sha kanku kamar hadiri, sa’ad da masifa ta share ku kamar guguwa, sa’ad damuwa da wahala suka mamaye ku.
28 тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
“Sa’an nan za su kira gare ni amma ba zan amsa ba; za su neme ni amma ba za su same ni ba.
29 за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
Da yake sun ƙi sani ba su kuwa zaɓi tsoron Ubangiji ba,
30 не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
da yake ba su karɓi shawarata ba suka kuwa yi kunnen ƙashi ga tsawatata,
31 І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
za su sami sakayyar abubuwan da suka yi su kuma ƙoshi da sakayyar makircinsu.
32 бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
Gama rashin hankalin marasa azanci zai kashe su, rashin kulawar wawaye kuma zai hallaka su;
33 А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
amma duk wanda ya saurare ni, zai zauna lafiya yă kuma kasance da rai kwance, ba tare da tsoron lahani ba.”
