Приповісті 1
1 При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
Proverbes de Salomon, fils de David, roi d’Israël,
2 щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
pour connaître la sagesse et l’instruction, pour discerner les paroles d’intelligence;
3 щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
pour recevoir instruction dans la sagesse, la justice, le juste jugement, et la droiture;
4 щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
pour donner aux simples de la prudence, au jeune homme de la connaissance et de la réflexion.
5 Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
Le sage écoutera, et croîtra en science, et l’intelligent acquerra du sens
6 щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
pour comprendre un proverbe et une allégorie, les paroles des sages et leurs énigmes.
7 Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
La crainte de l’Éternel est le commencement de la connaissance; les fous méprisent la sagesse et l’instruction.
8 Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
Écoute, mon fils, l’instruction de ton père, et n’abandonne pas l’enseignement de ta mère;
9 вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
car ce sera une guirlande de grâce à ta tête, et des colliers à ton cou.
10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
Mon fils, si les pécheurs cherchent à te séduire, n’y acquiesce pas.
11 Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
S’ils disent: Viens avec nous, nous serons aux embûches pour le sang, nous nous cacherons pour [guetter] l’innocent, sans cause;
nous les engloutirons vivants, comme le shéol, et tout entiers comme ceux qui descendent dans la fosse; (Sheol h7585)
13 Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
nous trouverons toute sorte de biens précieux, nous remplirons nos maisons de butin;
14 Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
prends ton lot parmi nous, il n’y aura qu’une bourse pour nous tous:
15 сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
mon fils, ne fais pas route avec eux, retiens ton pied de leur sentier;
16 бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
car leurs pieds courent au mal, et ils se hâtent pour verser le sang.
17 Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
Car en vain le filet est étendu devant les yeux de tout ce qui a des ailes;
18 то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
et eux, ils sont aux embûches contre leur propre sang, ils se cachent pour [guetter] leurs propres âmes.
19 Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
Telles sont les voies de tout homme qui cherche le gain déshonnête, lequel ôte la vie à ceux qui le possèdent.
20 Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
La sagesse crie au-dehors, elle fait retentir sa voix sur les places;
21 на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
elle crie à l’entrée des lieux bruyants, aux ouvertures des portes; elle prononce ses paroles dans la ville:
22 „Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
Simples, jusques à quand aimerez-vous la simplicité, et [jusques à quand] les moqueurs prendront-ils plaisir à la moquerie, et les sots haïront-ils la connaissance?
23 Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
Revenez à ma répréhension; voici, je ferai couler pour vous mon esprit, je vous ferai savoir mes paroles.
24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
Parce que j’ai crié et que vous avez refusé [d’écouter], parce que j’ai étendu ma main et que personne n’a pris garde,
25 І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
et que vous avez rejeté tout mon conseil et que vous n’avez pas voulu de ma répréhension,
26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
moi aussi je rirai lors de votre calamité, je me moquerai quand viendra votre frayeur,
27 Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
quand votre frayeur viendra comme une subite destruction et que votre calamité arrivera comme un tourbillon, quand la détresse et l’angoisse viendront sur vous:
28 тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
alors ils crieront vers moi, et je ne répondrai pas; ils me chercheront de bonne heure, mais ils ne me trouveront point.
29 за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
Parce qu’ils ont haï la connaissance et qu’ils n’ont pas choisi la crainte de l’Éternel,
30 не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
qu’ils n’ont point voulu de mon conseil, qu’ils ont méprisé toute ma répréhension,
31 І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
ils mangeront du fruit de leur voie et seront rassasiés de leurs propres conseils.
32 бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
Car la révolte des simples les tue, et la prospérité des sots les fait périr.
33 А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
Mais celui qui m’écoute habitera en sécurité et sera tranquille, sans crainte du mal.
