Приповісті 1
1 При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
THE PROVERBS of Solomon the son of David, king of Israel;
2 щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
To know wisdom and instruction; to comprehend the words of understanding;
3 щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
To receive the discipline of wisdom, justice, and right, and equity;
4 щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
To give prudence to the simple, to the young man knowledge and discretion;
5 Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
That the wise man may hear, and increase in learning, and the man of understanding may attain unto wise counsels;
6 щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
To understand a proverb, and a figure; the words of the wise, and their dark sayings.
7 Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
The fear of the LORD is the beginning of knowledge; but the foolish despise wisdom and discipline.
8 Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
Hear, my son, the instruction of thy father, and forsake not the teaching of thy mother;
9 вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
For they shall be a chaplet of grace unto thy head, and chains about thy neck.
10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
My son, if sinners entice thee, consent thou not.
11 Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
If they say: 'Come with us, let us lie in wait for blood, let us lurk for the innocent without cause;
Let us swallow them up alive as the grave, and whole, as those that go down into the pit; (Sheol h7585)
13 Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
We shall find all precious substance, we shall fill our houses with spoil;
14 Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
Cast in thy lot among us; let us all have one purse' —
15 сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
My son, walk not thou in the way with them, restrain thy foot from their path;
16 бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
For their feet run to evil, and they make haste to shed blood.
17 Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
For in vain the net is spread in the eyes of any bird;
18 то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
And these lie in wait for their own blood, they lurk for their own lives.
19 Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
So are the ways of every one that is greedy of gain; it taketh away the life of the owners thereof.
20 Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
Wisdom crieth aloud in the streets, she uttereth her voice in the broad places;
21 на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
She calleth at the head of the noisy streets, at the entrances of the gates, in the city, she uttereth her words:
22 „Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
'How long, ye thoughtless, will ye love thoughtlessness? And how long will scorners delight them in scorning, and fools hate knowledge?
23 Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
Turn you at my reproof; behold, I will pour out my spirit unto you, I will make known my words unto you.
24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
Because I have called, and ye refused, I have stretched out my hand, and no man attended,
25 І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
But ye have set at nought all my counsel, and would none of my reproof;
26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
I also, in your calamity, will laugh, I will mock when your dread cometh;
27 Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
When your dread cometh as a storm, and your calamity cometh on as a whirlwind; when trouble and distress come upon you.
28 тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
Then will they call me, but I will not answer, they will seek me earnestly, but they shall not find me.
29 за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
For that they hated knowledge, and did not choose the fear of the LORD;
30 не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
They would none of my counsel, they despised all my reproof.
31 І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
Therefore shall they eat of the fruit of their own way, and be filled with their own devices.
32 бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
For the waywardness of the thoughtless shall slay them, and the confidence of fools shall destroy them.
33 А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
But whoso hearkeneth unto me shall dwell securely, and shall be quiet without fear of evil.'
