Приповісті 1
1 При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
The Parables of Salomon the sonne of Dauid King of Israel,
2 щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
To knowe wisdome, and instruction, to vnderstand ye wordes of knowledge,
3 щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
To receiue instruction to do wisely, by iustice and iudgement and equitie,
4 щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
To giue vnto the simple, sharpenesse of wit, and to the childe knowledge and discretion.
5 Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
A wise man shall heare and increase in learning, and a man of vnderstanding shall attayne vnto wise counsels,
6 щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
To vnderstand a parable, and the interpretation, the wordes of ye wise, and their darke sayings.
7 Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
The feare of the Lord is the beginning of knowledge: but fooles despise wisedome and instruction.
8 Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
My sonne, heare thy fathers instruction, and forsake not thy mothers teaching.
9 вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
For they shalbe a comely ornament vnto thine head, and as chaines for thy necke.
10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
My sonne, if sinners doe intise thee, consent thou not.
11 Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
If they say, Come with vs, we will lay waite for blood, and lie priuilie for the innocent without a cause:
We wil swallow them vp aliue like a graue euen whole, as those that goe downe into the pit: (Sheol h7585)
13 Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
We shall finde all precious riches, and fill our houses with spoyle:
14 Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
Cast in thy lot among vs: we will all haue one purse:
15 сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
My sonne, walke not thou in the way with them: refraine thy foote from their path.
16 бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
For their feete runne to euill, and make haste to shed blood.
17 Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
Certainely as without cause the net is spred before the eyes of all that hath wing:
18 то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
So they lay waite for blood and lie priuily for their liues.
19 Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
Such are the wayes of euery one that is greedy of gaine: he would take away the life of the owners thereof.
20 Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
Wisdome cryeth without: she vttereth her voyce in the streetes.
21 на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
She calleth in the hye streete, among the prease in the entrings of the gates, and vttereth her wordes in the citie, saying,
22 „Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
O ye foolish, howe long will ye loue foolishnes? and the scornefull take their pleasure in scorning, and the fooles hate knowledge?
23 Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
(Turne you at my correction: loe, I will powre out my mind vnto you, and make you vnderstand my wordes)
24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
Because I haue called, and ye refused: I haue stretched out mine hand, and none woulde regarde.
25 І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
But ye haue despised all my counsell, and would none of my correction.
26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
I will also laugh at your destruction, and mocke, when your feare commeth.
27 Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
Whe your feare cometh like sudden desolation, and your destruction shall come like a whirle wind: whe affliction and anguish shall come vpon you,
28 тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
Then shall they call vpon me, but I will not answere: they shall seeke me early, but they shall not finde me,
29 за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
Because they hated knowledge, and did not chuse the feare of the Lord.
30 не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
They would none of my counsell, but despised all my correction.
31 І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
Therefore shall they eate of ye fruite of their owne way, and be filled with their owne deuises.
32 бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
For ease slaieth the foolish, and the prosperitie of fooles destroyeth them.
33 А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
But he that obeyeth me, shall dwell safely, and be quiet from feare of euill.
