Приповісті 1
1 При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
The parables of Solomon, son of David, king of Israel,
2 щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
in order to know wisdom and discipline,
3 щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
to understand words of prudence, and to accept the instruction of doctrine, justice and judgment, and equity,
4 щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
so as to give discernment to little ones, knowledge and understanding to adolescents.
5 Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
By listening, the wise shall become wiser and the intelligent shall possess governments.
6 щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
He shall turn his soul to a parable and to its interpretation, to the words of the wise and their enigmas.
7 Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
The fear of the Lord is the beginning of wisdom. The foolish despise wisdom as well as doctrine.
8 Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
Listen, my son, to the discipline of your father, and forsake not the law of your mother,
9 вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
so that grace may be added to your head and a collar to your neck.
10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
My son, if sinners should entice you, do not consent to them.
11 Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
If they should say: “Come with us. We will lie in wait for blood. We will lay traps against the innocent, without cause.
Let us swallow him alive, like Hell, and whole, like one descending into the pit. (Sheol h7585)
13 Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
We will discover every precious substance. We will fill our houses with spoils.
14 Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
Cast your lot with us. One purse will be for us all.”
15 сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
My son, do not walk with them. Preclude your feet from their paths.
16 бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
For their feet rush to evil, and they hurry to shed blood.
17 Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
But a net is thrown in vain before the eyes of those who have wings.
18 то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
Likewise, they lie in ambush against their own blood, and they undertake deceits against their own souls.
19 Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
Thus, the ways of all those who are greedy seize the souls of those who possess.
20 Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
Wisdom forewarns far and wide; she bestows her voice in the streets.
21 на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
She cries out at the head of crowds; at the entrance of the gates of the city, she offers her words, saying:
22 „Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
“Little ones, how long will you choose to be childish, and how long will the foolish desire what is harmful to themselves, and how long will the imprudent hate knowledge?
23 Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
Be converted by my correction. Lo, I will offer my spirit to you, and I will reveal my words to you.
24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
For I called, and you refused. I extended my hand, and there was no one who watched.
25 І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
You have despised all my counsels, and you have neglected my rebukes.
26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
Similarly, I will ridicule you at your demise, and I will mock you, when that which you feared shall overcome you.
27 Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
When sudden calamity rushes upon you, and your demise advances like a tempest, when tribulation and anguish overcome you,
28 тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
then they will call to me, and I will not heed, they will arise in the morning, and not find me.
29 за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
For they held hatred for discipline, and they would not accept the fear of the Lord;
30 не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
they would not consent to my counsel, but they detracted from all of my corrections.
31 І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
Therefore, they shall eat the fruit of their way, and they shall have their fill of their own counsels.
32 бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
The loathing of the little ones shall destroy them, and the prosperity of the foolish shall perish them.
33 А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
But whoever will listen to me shall rest without terror, and shall have full enjoyment of abundance, without fear of evils.”
