Приповісті 1
1 При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
Ordsprog af Salomo, Davids Søn, Israels Konge,
2 щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
for af dem at faa Visdom og Undervisning, for at forstaa Forstandens Ord;
3 щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
for at modtage Undervisning i Klogskab, modtage Ret og Retfærdighed og Retvished;
4 щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
for at give de uvidende Vid, de unge Kundskab og Kløgt.
5 Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
Hvo som er viis, høre til og gaa frem i Lærdom, og hvo som er forstandig, vinde Evne til at styre;
6 щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
for at forstaa Ordsprog og Gaader, Vismænds Ord og deres mørke Taler.
7 Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
Herrens Frygt er Begyndelse til Kundskab; Daarerne foragte Visdom og Undervisning.
8 Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
Hør, min Søn! din Faders Undervisning, og forlad ikke din Moders Lov;
9 вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
thi de ere en yndig Krans til dit Hoved og Kæder til din Hals.
10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
Min Søn! naar Syndere lokke dig, da samtyk ikke!
11 Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
Dersom de sige: Gak med os, vi ville lure efter Blod, vi ville efterstræbe den uskyldige, som er uden Sag;
vi ville, som Dødsriget, sluge dem levende, ja hele og holdne, som de, der nedfare i Hulen; (Sheol h7585)
13 Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
vi ville finde alle Haande dyrebart Gods, vi ville fylde vore Huse med Rov;
14 Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
du skal tage din Lod iblandt os, vi ville alle sammen have een Pose:
15 сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
Min Søn! vandre ikke paa Vej med dem, hold din Fod tilbage fra deres Sti;
16 бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
thi deres Fødder haste til ondt, og de skynde sig for at udøse Blod;
17 Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
thi forgæves udspændes Garn for alle Fugles Øjne;
18 то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
og de lure paa deres eget Blod, de efterstræbe deres eget Liv.
19 Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
Saa ere enhvers Veje, som er hengiven til Gerrighed; den tager sine egne Herrers Liv.
20 Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
Visdommen raaber udenfor, den opløfter sin Røst paa Gaderne;
21 на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
paa Hjørnet af de befærdede Gader raaber den; ved Indgangene til Portene, i Staden, taler den sine Ord:
22 „Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
Hvor længe ville I uvidende elske Uvidenhed, og Spotterne have Lyst til Spot, og Daarer hade Kundskab?
23 Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
Vender eder til min Revselse; se, jeg vil udgyde min Aand over eder, jeg vil kundgøre eder mine Ord.
24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
Efterdi jeg raabte, og I vægrede eder, jeg udrakte min Haand, og ingen gav Agt;
25 І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
og I lode alt mit Raad fare og vilde ikke vide af min Revselse:
26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
Saa vil jeg, jeg selv le i eders Ulykke, jeg vil spotte, naar det kommer, som I frygte for;
27 Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
naar det, som I frygte for, kommer som en Ødelæggelse, og eders Ulykke kommer som en Hvirvelvind, naar Angest og Trængsel kommer over eder:
28 тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
Da skulle de paakalde mig, men jeg skal ikke svare, de skulle søge mig, men ikke finde mig.
29 за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
Fordi de hadede Kundskab og udvalgte ikke Herrens Frygt,
30 не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
fordi de ikke vilde vide af mit Raad, men foragtede al min Revselse:
31 І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
Saa skulle de æde Frugten af deres Veje og blive mætte af deres egne Raad.
32 бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
Thi de uvidendes Frafald skal volde dem Død, og Daarers Tryghed skal ødelægge dem selv.
33 А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
Men hvo mig lyder, skal bo tryggelig og være rolig, uden Frygt for det onde.
