Приповісті 9
1 Мудрість свій дім збудувала, сім стовпі́в своїх ви́тесала.
Даналиқ өзигә бир өй селип, Униң йәттә түврүгини орнатти.
2 Зарізала те, що було на зарі́з, змішала вино своє, і трапе́зу свою пригото́вила.
У маллирини союп, Есил шараплирини арилаштуруп тәйярлап, Зияпәт дәстихинини яйди;
3 Дівчат своїх вислала, і кличе вона на висо́тах міськи́х:
Дедәклирини [меһман чақиришқа] әвәтти, Өзи шәһәрниң әң егиз җайлирида туруп:
4 „Хто бідний на розум, хай при́йде сюди, “а хто нерозумний, говорить йому:
«И саддилар, бу йәргә келиңлар, — дәп чақириватиду; Наданларға:
5 „Ходіть, споживайте із хліба мого́, та пийте з вина, що його́ я змішала!
Қени, нанлиримдин еғиз тегип, Мән арилаштуруп тәйярлиған шараплардин ичиңлар;
6 Покиньте глупо́ту — і будете жити, і ходіте дорогою розуму!“
Наданлар қатаридин чиқип, һаятқа еришиңлар, Йоруқлуқ йолида меңиңлар», — дәватиду.
7 Хто карта́є насмішника, той собі га́ньбу бере, хто ж безбожникові виговорює, сором собі набуває.
Һакавурларға тәнбиһ бәргүчи аһанәткә учрайду, Қәбиһләрни әйиплигүчи өзигә дағ кәлтүриду.
8 Не доріка́й пересмі́шникові, щоб тебе не знена́видів він, ви́картай мудрого — й він покохає тебе.
Һакавурларни әйиплимә, чүнки у саңа өч болуп қалиду; Һалбуки, дана кишини әйиплисәң, у сени сөйиду.
9 Дай мудрому — й він помудріє іще, навчи праведного — і прибі́льшить він мудрости!
Дана адәмгә дәвәт қилсаң, әқли техиму толуқ болиду; Һәққаний адәмгә дурус йол көрсәтсәң, Билими техиму ашиду.
10 Страх Госпо́дній — початок премудрости, а пізна́ння Святого — це розум, —
Пәрвәрдигардин әйминиш даналиқниң башлинишидур, Муқәддәс болғучини тонуш йоруқлуқтур.
11 бо мною помно́жаться дні твої, і додаду́ть тобі ро́ків життя.
Мән [даналиқ] сәндә болсам, күнлириңни узартимән, Өмрүңниң жиллири көпийәр.
12 Якщо ти змудрів — то для себе змудрів, а як станеш насмі́шником, сам понесе́ш!
Сәндә даналиқ болса, пайдини көридиған өзүңсән, Даналиқни мазақ қилсаң зиян тартидиғанму өзүңсән.
13 Жінка безглу́зда крикли́ва, нерозумна, і нічого не знає!
Надан хотун ағзи бисәрәмҗан, әқилсиздур, Һеч немә билмәстур.
14 Сідає вона на сидінні при вході до дому свого́, на висо́костях міста,
У ишик алдида олтирип, Шәһәрниң әң егиз җайлирида орун елип,
15 щоб кликати тих, хто дорогою йде, хто путтю своєю просту́є:
Удул өтүп кетиватқанларға:
16 „Хто бідний на розум, хай при́йде сюди, “а хто нерозумний, то каже йому́:
«Кимки садда болса, бу йәргә кәлсун!» — дәватиду, Вә әқилсизләрни:
17 „Вода кра́дена — солодка, і приє́мний прихо́ваний хліб“.
«Оғрилиқчә ичкән су татлиқ болиду, Оғрилап йегән нан тәмлик болиду!» — дәп чарқиватиду.
