Приповісті 9
1 Мудрість свій дім збудувала, сім стовпі́в своїх ви́тесала.
Премудрост сазида себи кућу, и отеса седам ступова;
2 Зарізала те, що було на зарі́з, змішала вино своє, і трапе́зу свою пригото́вила.
Покла стоку своју, раствори вино своје, и постави сто свој.
3 Дівчат своїх вислала, і кличе вона на висо́тах міськи́х:
Посла девојке своје, те зове сврх висина градских:
4 „Хто бідний на розум, хай при́йде сюди, “а хто нерозумний, говорить йому:
Ко је луд, нека се уврати овамо. И безумнима вели:
5 „Ходіть, споживайте із хліба мого́, та пийте з вина, що його́ я змішала!
Ходите, једите хлеба мог, и пијте вино које сам растворила.
6 Покиньте глупо́ту — і будете жити, і ходіте дорогою розуму!“
Оставите лудост и бићете живи, и идите путем разума.
7 Хто карта́є насмішника, той собі га́ньбу бере, хто ж безбожникові виговорює, сором собі набуває.
Ко учи подсмевача, прима срамоту; и ко кори безбожника, прима руг.
8 Не доріка́й пересмі́шникові, щоб тебе не знена́видів він, ви́картай мудрого — й він покохає тебе.
Не карај подсмевача да не омрзне на те; карај мудра, и љубиће те.
9 Дай мудрому — й він помудріє іще, навчи праведного — і прибі́льшить він мудрости!
Кажи мудроме, и биће још мудрији; поучи праведног, и знаће више.
10 Страх Госпо́дній — початок премудрости, а пізна́ння Святого — це розум, —
Почетак је мудрости страх Господњи, и знање је светих ствари разум.
11 бо мною помно́жаться дні твої, і додаду́ть тобі ро́ків життя.
Јер ће се мном умножити дани твоји и додаће ти се године животу.
12 Якщо ти змудрів — то для себе змудрів, а як станеш насмі́шником, сам понесе́ш!
Ако будеш мудар, себи ћеш бити мудар; ако ли будеш подсмевач, сам ћеш теглити.
13 Жінка безглу́зда крикли́ва, нерозумна, і нічого не знає!
Жена безумна плаха је, луда и ништа не зна;
14 Сідає вона на сидінні при вході до дому свого́, на висо́костях міста,
И седи на вратима од куће своје на столици, на висинама градским,
15 щоб кликати тих, хто дорогою йде, хто путтю своєю просту́є:
Те виче оне који пролазе, који иду право својим путем:
16 „Хто бідний на розум, хай при́йде сюди, “а хто нерозумний, то каже йому́:
Ко је луд? Нека се уврати овамо. И безумном говори:
17 „Вода кра́дена — солодка, і приє́мний прихо́ваний хліб“.
Вода је крадена слатка, и хлеб је сакривен угодан.
